«А в Україну повертаються птахи…»

З наступом весни, в деякі села почали повертатися лелеки. І це є добрим знаком, адже з поверненням лелек в Україну, це символ що до українського народу повернулася єдність. Єдність яку ми постійно втрачали через чвари, але яку змогли не втратити і через століття.

Ми нарешті зрозуміли ціну свободи, ціну синьо-жовтого прапора, який майорить над українськими містами, ми зрозуміли ціну рідної МОВИ, а не «чужерідного язика» – ми маємо не просто вчити, а знати мову, щоденно спілкуватися нею, бо завдяки нашій неймовірній красивій українській мові ще у стократ зростає наша сила і єдність! Ми нарешті змогли зруйнувати твердження, яке до нас приліпили ще з часів Руїни, що ми більше воюємо один з одним, ніж з чужинцями. Ні! Україна – це не пташка у клітці, голос якої можна придушити простим накидом рушника! Україна – це вільна птаха (соловейко, лелека, журавель, голубка), яка не знищує чужого, нікому нічого не підкидає, а будує і піклується про свій дім та родину. Пройшовши через такий довгий шлях до свободи, який був прокладений через кров і боротьбу, Україна тепер не буде поділена на північ і південь, на схід і захід! Адже зараз всі ми – українці, ми єдине крило птаха, який не дасть нікому посадити себе в клітку, жоден метал не здатний витримати силу і дух українців.

І коли війна закінчиться, і над Україною буде мирне небо і перемога, до зруйнованих міст повернуться горді, мужні, вольові птахи, і разом з ними, ми відбудуємо свій рідний дім, і край…

Дмитро Пантюхов