Чому люди вірять пропаганді?

Пропаганда – для Вікіпедії, це лише поширення своїх думок великій масі людей. Таке твердження вірне, але доволі сильно зменшує роль «висловлення думок». Загалом пропаганда – це реклама, яка поділяється на негативну та позитивну. Добрий спосіб поширення інформації використовував Ісус, щоб люди любили та поважали один одного. А от погану інформацію пояснити важче. Для зручності таку пропаганду до війни ми б поділили за кількістю впливу на вузьку та широку. Перша проявляла себе як реклама продукту, де товар завжди був кращим за інші вироби даного сегменту. Широка ж впливала на життя людей більше, ніж купівля різних марок йогурту, вона змінювала результати виборів, створювала у людей різні ідеології, починала імпічмент. Та от настав 2022. Широка пропаганда втратила своє місце лідера, бо з’явилась небачена ніколи «повна» пропаганда. Такий вид вшивання в голови людей свого алгоритму думок, поведінки відрізає повністю можливість осмислювати отримувану інформацію. То в чому ж феномен нової тактики гри ворога?

Щоб знайти «центр» пропаганди потрібно заглянути не в інформаційну сферу, а всередину людини, її психологію. Ще з давніх-давен ми завжди розбиваємося в групи за вподобаннями чи особливими критеріями. Часто це географічна батьківщина, ім’я, вік, хобі, ремесло. Саме перший фактор найсильніший, адже ви точно дуже суттєво відрізняєтеся від народу іншої країни чи міста. Співпраця схожих людей може здатися неважливою та насправді, для людини це змінює усе. За науковими дослідженнями особі, коли та вступає в групу, до якої вона належить за суворо відібраними критеріями, одразу починають подобатися члени цього гурту більше, ніж ті, хто до нього не належить. Тобто, якщо дві незнайомі людини представляться і у одної з них буде ваше ім’я, то за долі секунди ви вже відчуваєте до нього симпатію, наче це ваша рідня. Ось така цікава система – свій або чужий. Також, при потраплянні до групи, що сильніша за якимись показниками від іншої, ви починаєте цим гордитися, хоч можете навіть не бути причасним до її успіхів, ще ви стаєте впевненішим у групі, бо разом і батька легше бити, бо знаєте, що люди з гурту завжди вам допоможуть, адже ви схожі. Але те, що ви відноситесь до групи, і те що ви відповідальні за її успіхи, це ще не патріотизм. Щоб його знайти, потрібно підсумувати факти – ви симпатизуєте людям, що схожі на вас, саме вони можуть зрозуміти як це бути вами, або мати певне громадянство, і з’являється зло, яке не обов’язково може стерти усіх «рідних» вам людей, його просто можуть ненавидіти члени вашої групи і ви можете своїми вчинками цьому завадити. Ось це і породжує найсильніше відчуття патріотизму, ось що з наукової точки патріот. І саме така тактика ворожої пропаганди, де патріотизм -спосіб її реалізації та укорінення в головах людей найсильніша.

Ми зрозуміли чому люди сприймають пропаганду, але ж не всі патріоти реагують на таку агітацію. На сьогоднішньому досвіді ми бачимо, що є люди що не піддаються обману, хоч і відносяться до сильної групи. Чому так? Почнемо здалеку, з СРСР. На чорно-білу плівку записали уривок експерименту де трьох-чотирьох дітей за столом попросили сказати, що колір білої кульки – чорний. По черзі жінка запитувала у кожного з них про колір кулі, і хоч, коли спитали дівчинку, яку не попросили брехати, вона сказала що кулька чорна. Ось і приклад суспільного розуму. Якщо багато людей з групи, в яку ви входите, а часто і усе суспільство, буде висувати одну думку на рахунок якогось явища, то й ви, щоб не виділятися або не осоромитись, будете поділяти таку думку підсвідомо або свідомо. А в умовах повної пропаганди відбувається ще трагічніша ситуація. Адже таких дівчаток, які тільки хочуть висловити іншу думку або зовсім прибирають з інформаційного простору, або ідентифікують як ворога. Люди просто не можуть дізнатися, що в їх групі є хтось з іншою думкою. До того ж, солодка брехня краще, ніж гірка правда, – цим славиться погана пропаганда.

Брехня завжди має більше інструментів впливу, вона завжди більше пояснює, і завжди красивіше виглядає. Наприклад, візьмемо ситуацію з увімкненим світлом у кафе, яке забув вимкнути бариста, адже спішив додому. Для правди існує лише одна версія, не більше й не менше, та для брехні – версій тисячі. Можна сказати, що чоловік це зробив спеціально, щоб дошкулити власнику, за малу зарплатню, або щоб зменшити його прибутки, бо він співпрацює з іншим закладом, навіть щоб сталося коротке замикання. Ось і все, простий роботяга став ледь не бандитом. І, на превеликий жаль, правдива версія розповсюджується набагато повільніше за брехню. Пропаганда найбільш дієва, коли викликає новиною у читача емоції, тож чим більше жертв, чим більше загроза, чим більше злості, тим краще запрацює механізм. До речі, таким способом працюють і журналісти, але завдяки об’єктивно показаним емоціям вони намагаються навести не страх, а просто збільшити популярність статті, і саме тому новини про народження панди зустрічаються у вашій стрічці настільки рідко.

Після прочитання всього вищесказаного ми не можемо не зауважити те, що ворог України наразі зібрав усі ці способи і травить своє населення повною пропагандою та ізоляцією від правди, тож, запам’ятавши принципи роботи страшної брехливої машини, застосовуйте ці знання як метод для розпізнавання поганої пропаганди, аби вберегти суспільство від дезінформації. Бережіть себе, свою групу, свій інфопростір. Слава Україні!

Сергій Пасічко