Дмитро Лунін: Зроблено все, щоб ворог не просунувся далі. Полтавщина стала фортецею

Інтерв’ю з начальником Полтавської обласної військової адміністрації Дмитром Луніним.

Дмитро Сергійовичу, які головні завдання керівника військової адміністрації Полтавщини? Чи є відмінності від роботи голови ОДА?

Воєнний час створює нові виклики. Кожен день. Шалений темп, швидкі рішення, а працюємо 24/7. Головні завдання – оборона області, забезпечення нормальної життєдіяльності Полтавської області та допомога сусіднім регіонам, де тривають бойові дії або які відбудовуються після окупації. Війна не повинна зупинити життя. Наше завдання – мінімізувати вплив війни на життя людей. Але при цьому не розслабити. Не треба вдавати, що війна десь далеко – вона серед нас. Люди повинні розуміти, що всі ми робимо спільну справу, кожен на своєму місці і всі ми ведемо боротьбу на одному шляху до перемоги. 

Ще одне важливе завдання – це координація та комунікація всіх з усіма. Мова про військових, підприємців, волонтерів, переселенців, громади. Ми, як тилова область, маємо подбати про себе, а ще про армію, про переселенців, про сусідів.

Яка була активність агресора у Полтавській області? Якби загарбник пройшов Харків та Суми, як би захищалась Полтава?

Полтава та область захищалися б відчайдушно. Ми би зробили все для того, щоб ворог не просунувся далі. І підтвердженням моїх слів – бойові дії на півночі області, коли ЗСУ, ТрО та прості мисливці, лісівники, фермери «ганяли» росіян по полях, лісах і річках. Я про «гадяцьке сафарі». Ми готувалися до війни: створено бригаду ТрО, тренували резервістів, а з початком війни всі ці процеси прискорилися. В області проведено фортифікаційні роботи. Ми також створили обласний продрезерв. У громадах створюються ДФТГ, а ми допомагаємо забезпечувати матеріально добровольчі формування. Ми вже перетворилися на фортецю.

Скільки переселенців зараз на Полтавщині? Звідки переважно ці люди?

Наразі в області було зареєстровано понад 190 тисяч переселенців. 75%  з Харківської області, інші – із Сумщини, Донецької, Луганської, Запорізької областей. 

Чи знайдеться на Полтавщині робота для переселенців?

Ми дбаємо про те, щоб переселенці адаптувалися в Полтавській області. Це стосується й працевлаштування. За півроку обласна служба зайнятості працевлаштувала на Полтавщині майже 10 тисячі людей, серед них і багато переселенців.

Український уряд запустив нову економічну стратегію «єРобота», якою передбачається шість грантових програм, спрямованих на створення власної справи, розширення роботи малого та середнього бізнесу.

Скажу, що загалом війна внесла суттєві корективи в економічне життя області. Вся економіка Полтавщини зараз в процесі адаптації до нових реалій і, я впевнений, що переселенці зможуть знайти себе в нових умовах.

Як влада намагається затримати переселенців в регіоні?

Ми не ставимо за мету «затримати» переселенців. Наше завдання – забезпечити їм гідні умови життя та сприяти адаптації. Ми розуміємо, що деякі переселенці захочуть залишитися жити на Полтавщині, дехто повернеться додому після закінчення бойових дій, а дехто поїде далі. Але всім, хто вимушений був покинути власні домівки, держава виплачує кошти (2000 грн на дорослу, 3000 грн на дитину щомісячно), плюс одноразові виплати раніше для працевлаштованих переселенців (6 500 грн), видаємо продуктові набори тощо. 

Скільки і які саме підприємства зараз переїхали на Полтавщину?

Наразі до Полтавської області переїхали 15 підприємств, які перевезли свою готову продукцію на зберігання. Сфери діяльності: торгівля (будівельними матеріалами, сільгосптехнікою, товарами для дітей, побутовими електротоварами й електронною апаратурою), ремонт мобільних телефонів, пошиття одягу. 

Програма житлового будівництва. Чи справді можна очікувати, що до кінця року переселенці, які живуть в Полтавській області, можуть в’їхати до нових помешкань? В яких регіонах роблять акцент на реалізації програми житлового будівництва?

Щоби забезпечити переселенців тимчасовим житлом, у Полтаві буде збудовано житлові комплекси у мікрорайоні Лазурному та на території колишніх артскладів. Держава має профінансувати будівництво невеликих будинків, а обласна та міська ради прокласти мережі з водопостачання (відведення) та електроенергії.

Полтавська ОВА вже сповістила всіх потенційних учасників тендеру – будівельні компанія, які можуть взяти участь в цьому проєкті. Потрібні гроші, це 30% попередньої оплати (від загальної суми у 2,4 млрд грн). Як тільки нам прийде субвенція, то ми одразу почнемо будувати. 

Президент говорив про готовність адресної роботи із забудовниками та викупу вже існуючого житлового фонду. Чи багато забудовників регіону пішло на таку співпрацю?

Наразі ми в процесі перемовин з будівельними компаніями. Точно можу стверджувати, що, на мою думку, це має бути потужне підприємство, з великою кількістю робітників, власним циклом виробництва будматеріалів. Щоб не виникло ризиків типу «ми не зможемо добудувати, оскільки наша невелика кількість працівників позвільнялася чи порушена логістика».

Щодо викупу квартир, то наразі в області понад 150 вже готові до продажу. Але поки зарано стверджувати, що саме така кількість буде викуплена, адже перемовини тривають.

Яка ситуація з гуманітарною допомогою та її розподілом?

З перших днів війни Полтавщина стала справжнім гуманітарним тилом, підтримкою для людей, які були змушені покинути власні домівки. Був створений обласний Гуманітарний штаб за дорученням Президента. Він працював і працює на повну. Загалом понад 4 тисячі тонн гуманітарної допомоги роздано переселенцям на Полтавщині й відправлено до Сумщини та Харківщини. На Сумщину ми відправили майже 100 тисяч продуктових пакетів, які були розфасовані в обласному сортувальному центрі. 

Майже 1000 тонн гуманітарної допомоги отримали від держави та міжнародних партнерів і розподілили їх на громади. Найбільше гуманітарки отримали Полтава та Кременчук. Ще десятки тонн гуманітарки розподілили для потужних волонтерських центрів області, які передали її військовим на фронт і для переселенців.

Завдяки нашим міжнародним партнерам ми продовжуємо отримувати гуманітарну допомогу: ЮНІСЕФ, ООН, Червоний Хрест та ін. Наприклад, нещодавно від Всесвітньої продовольчої програми ООН в Україні отримали 10 500 продуктових наборів, який складається з рису, олії, м’ясних консервів, макарон тощо. Усе розподілено на громади Полтавщини, де проживають переселенці.

Крім їжі, є поставки й різних речей: побутова хімія, посуд, набори для дітей. Так, для творчих занять із малечею отримали від ЮНІСЕФ 200 арт-наборів і передали їх громадам.

Отримуємо і медичні препарати, засоби захисту, ліжка для лікарень тощо.

Полтавщина — область тилова. Але війна стала шоком не тільки для людей, а й для економіки регіону. Наскільки великими були економічні втрати і як швидко йде процес відновлення?

Від початку війни Полтавщина одразу стала на рейки військової економіки. Бізнес переважно адаптувався і вже через місяць почав відновлювати нормальну роботу. Зараз майже 100% сфери громадського харчування, послуг і підприємств легкої промисловості працюють.

Щодо обласного і місцевих бюджетів. Вони перевиконані. Не на багато, але перевиконання є. Ми цього не очікували.

Найбільші наповнювачі бюджету, традиційно, це підприємства сфери нафтогазовидобування, промисловості, торгівлі.

Як відбувається комунікація та координація роботи з головами громад, зокрема очільниками Кременчука, Полтави, Лубен, Миргорода?

Для всіх начальників РВА, мерів та голів громад я доступний телефоном цілодобово. Всі мери та голови громад доступні мені телефоном так само. Нікому не відмовляю і в особистій зустрічі. Проблем з комунікацією немає.

У Полтаві волонтери, військовослужбовці, експерти, політики – всі в один голос говорять про фактичний зрив програми територіальної оборони з боку Мамая. Як ви розцінюєте роботу міського голови в цьому напрямку – як задовільну чи як незадовільну?

У мене є питання щодо роботи міського голови Полтави. Зі свого боку Полтавська ОВА в межах своїх компетенцій постійно тримає на контролі ситуацію, як і куди перераховуються кошти з міського бюджету обласного центру, на які програми, які статті видатків. Однак я вкотре наголошую: це мер, якого обрали люди. Є ще депутатський корпус, яких також обрали полтавці. Тому будь-які кадрові рішення й висновки можуть зробити насамперед депутати, якщо у їхніх виборців буде таке бажання. І якщо буде бажання у самих депутатів. 

Мамай заявив, що він буде готовий роздавати продуктові набори зі стратегічного резерву, який депутати формували для національної безпеки. При цьому роздавати їх він планував по своїй звичній передвиборчій темі. Була інформація, що Ви підтримуєте цей крок. Чи можете аргументувати?

Роздача продуктів з резерву можлива лише тоді, коли є надзвичайна ситуація, на випадок якої і створено продрезерв. Якщо ж термін придатності продуктів добігає кінця, то відповідні продукти треба продати, а на отримані кошти поповнити продрезерв.

РВА разом з представниками Держспоживслужби, місцевої влади та нацполіції провели перевірки місць зберігання продовольчих резервів громад. У Полтавському районі перевірено 95 місць зберігання продрезерву, 72 із яких – у Полтавській ТГ. На жаль, багато місць зберігання, зокрема і в Полтавській ТГ, не відповідають вимогам зберігання продуктів. Переважно мова йде про м’ясні та рибні консерви. Місця зберігання мають підвищену температуру та вологість. Терміни придатності консервів нормальні і при дотриманні умов зберігання досягають 4 років. Але наскільки скоротився термін придатності через неналежні умови зберігання – сказати важко. Громадам вказано на виявлені недоліки щодо зберігання з метою їх усунення.

Що цьогоріч в області з посівною кампанією?

Аграрна галузь – ключова на Полтавщині – нелегко, але також впоралась з усіма труднощами, що створило російське вторгнення. Область однією з перших завершила посівну. Як і обіцяли, все виконали відповідно до запланованих обсягів і вчасно. Аграрії засіяли понад 1,4 млн га. Наші сільськогосподарські підприємства, фермери, їхні співробітники в полях працювали за двох. Вони розуміли, що від них залежить продовольча безпека країни.

Наскільки на Полтавщині зросли ціни на продовольчі товари? Яким чином це контролюєте і як запобігаєте підвищенню?

З початку 2022 року зросли ціни на хліб, олію соняшникову, цукор, м’ясо і м’ясопродукти, макарони, крупи. Овочі «борщового набору» та фрукти зазнали сезонного подорожчання (в межах 80%), але на сьогодні вже маємо зниження цін на них у зв’язку зі збільшенням пропозицій цієї продукції на ринку. 

Для того, щоб ціни на основні товари безпідставно не підвищувалися, ще на початку березня підписав розпорядження про контроль за цінами. Далі були створені робочі групи у громадах та селах області.

Вони контролюють ціни на борошно, макаронні вироби, батон, хліб, крупу гречану, вівсяну, свинину, яловичину, птицю, молоко, масло вершкове, сметану, яйця курячі, олію соняшникову, цукор, капусту, цибулю, буряк, моркву, картоплю, а також на етанол, вітчизняні нестероїдні протизапальні лікарські засоби, вітчизняні антибактеріальні ліки, бензин (марки А-92, А-95), дизельне пальне, газ автомобільний.

За результатами перевірок були знижені ціни до економічно обґрунтованого рівня за рахунок зниження торговельної надбавки з 20 до 10 %. Загалом на Полтавщині з початку весни здійснено 1554 такі перевірки.

Як змінилося особисто Ваше життя після повномасштабного вторгнення окупантів?

Та за великим рахунком війна й не лишила часу для особистого життя. Але з’явилося загострене відчуття самого життя. Радієш дуже простим речам. І війна підштовхнула мене до одруження. Ми з коханою це планували ще до війни, але коли почалося вторгнення, то стали відкладати. А потім зрозуміли, що якраз такі речі не слід відкладати на «після війни». Це треба робити зараз. Я дуже розумію військових, які одружуються зараз. Жити треба тут і тепер. Важливо не дати війні «зжерти» тебе всього, а залишати в собі більше життя. Так ми переможемо війну в собі, і на війні теж.

Як Ви реагували, коли почався наступ? Чи можете пригадати добу 24 лютого?

День 24 лютого згадується, так ніби це було роки тому назад. Стільки всього відбулося в прискореному темпі, що цих подій справді б вистачило на роки. Сам день почався дзвінком з Миргорода. О 4-й годині ранку мені повідомили, що росіяни атакували наш військовий аеродром. Менше ніж за годину наша команда вже була на роботі. І закрутилося. Одразу ж по відеозв’язку був організований прямий і постійний контакт з керівництвом держави та інших областей. Постійний контакт з нашими правоохоронцями та військовими. Паралельно – дзвонять батьки, родичі, друзі з Харківщини… Вал жахливих новин накриває. Але робота була не просто обов’язком, а й своєрідним «рятівним колом». Не було часу замислюватися над кожною новиною, тому що кожну хвилину треба було ухвалювати якесь рішення. 24 лютого – трагічний день, але разом з тим і історичний, можна сказати, що почалася нова епоха. Так, війна на Донбасі тривала 8 років, але все ж, починаючи саме із 24 лютого, ми всі говоримо «до» війни. Але я знаю, що прийде день, коли ми говоритимемо «після» війни, а точніше – «після» Перемоги.  

Як зараз змінився Ваш графік?

Таке відчуття, що у нас з командою із 24 лютого і дотепер триває один безперервний робочий день. Кількість питань, які потребують невідкладного вирішення збільшилася у рази. Тому лише приблизний графік завтрашнього дня вимальовується з вечора напередодні. І це не точно. Звісно, ми плануємо і на тривалу перспективу, але корективів, які вносить у плани реальність, стало набагато більше.

Ярослав ЖУРАВЕЛЬ