Містобудівна реформа: думка будівельника Сергія Іващенка

Чотирнадцятого грудня минулого року депутати в другому читанні ухвалили законопроєкт № 5655, який має реформувати сферу містобудування. Його ще не підписано президентом Володимиром Зеленським, проте він вже став доволі обговорюваним в українському суспільстві. 

Автором та головним ініціатором проєкту містобудівної реформи є керівниця партії «Слуга народу» Олена Шуляк. Його також підтримує Міністр Цифрової трансформації Михайло Федоров. Але є і ті, що виступають проти закону в такому вигляді і вимагають доопрацювати майбутню містобудівну реформу. 

Зокрема, петицію проти законопроєкту набрала необхідні 25 тисяч голосів у перший же день, а архітектори та мери українських міст виступили з критикою. В чому ж полягає резонанс навколо майбутньої містобудівної реформи та що вона пропонує? Про це далі.

Що пропонує законопроєкт № 5655?

Законопроєкт пропонує ввести єдину електронну систему, куди забудовник має вносити проєктну документацію, а в традиційно державну сферу контролю над будівництвом — інтегрувати приватні компанії.

Головна ідея полягає в тому, аби зменшити чинник людського фактора та прибрати потенційно корумпованих чиновників. Відтак рішення автоматизовано буде ухвалювати не окремий чиновник, а компʼютер.

Іншими словами, всю документацію по проєкту забудовник має нести не в різні держустанови, а вносити в єдину електронну систему, повʼязану з іншими державними реєстрами. Таким чином, за задумом авторів, ще на етапі погодження проєкту можна буде відстежити, чи є порушення. 

Наприклад, чи не планують будівництва в природоохоронній зоні і чи не передбачає проєкт знищення памʼяток архітектури. Такий електронний контроль має суттєво зменшити корупцію, бо, як зазначають автори проєкту, системі «неможливо дати хабаря».

За підрахунками експертів, до 2019 року річний обсяг хабарів у будівельній сфері становив від 2,7 до 3,5 млрд грн. 

Також, законопроєкт №5655 передбачає послаблення державою монополії на контроль. Натомість контроль розподіляється між місцевою виконавчою владою та приватними компаніями. 

Раніше забудовника контролювала Державна архітектурно-будівельна інспекція, але після її ліквідації через корупцію контроль перейшов до новоствореної Державної інспекції архітектури та містобудування (ДІАМ).

Це надавало монополію на контроль для держави, проте законопроєкт №5655 переводить ДІАМи під порядкування Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури, які будуть контролювати будівництво лише об’єктів критичної інфраструктури — залізничні станції, мости, електростанції тощо.

Для інших обʼєктів за законопроєктом забудовник зможе сам обирати собі контролера. Є два варіанти – приватна компанія, що має отримати ліцензію від Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури або ж профільний департамент у міській чи селищній раді або спеціальна комісія при раді. 

Також як ще однією ланкою контролю при цьому ж Міністерстві мають створити Містобудівну палату, яка має наглядати за архітекторами, розробниками проєктної документації, експертними організаціями, які перевіряють проєкти будівництва. 

В Містобудівну палату можна буде звернутися зі скаргою про порушення на будівництві. Після цього палата має провести засідання і за два тижні вирішити, чи буде ДІАМ проводити перевірку на обʼєкті. Якщо після перевірки порушення підтвердяться, то ДІАМ направить до контролера акт із вимогою усунути їх, а також звернеться до суду.

Що про реформу думають будівельники?

Ми запитали у директора «Комбінату Виробничих Підприємств» та будівельника Сергія Іващенка його думку щодо містобудівної реформи.  

Як Ви вважаєте, в чому сутність реформи містобудування? 

– Реформа містобудування – це не один законопроект. Це, насамперед, усталені правила і норми поведінки на ринку. Судячи з попередньої дискусії учасників ринку, головне завдання цього законопроекту та інших дій – побавити галузь, наскільки це можливо, адміністративних важелів впливу та корупційних передумов. Логіка змін полягає в тому, щоби ліквідувати самі схеми, які передбачають будь-яке ручне втручання когось із чиновників. Завдання – перевести все в автоматичний режим. І це – дуже крута ідея насправді. Я по собі знаю, наскільки небезпечним можуть бути дрібні та великі корупціонери на різних щаблях прийняття рішень. 

Чому ж тоді закон викликав таку бурхливу реакцію, особливо на рівні громад?

– Тут є декілька причин. Перше, і головне, будь-які зміни сприймаються складно. Дуже важко сприймати якісь нові правили та норми поведінки, щось вчити чи реалізовувати. Тим більше на рівні виробничих циклів. І друге, не менш важливе, необхідність серйозного просування змін, їх адвокації. Треба розуміти, що кожна реформа має супроводжуватися дуже серйозною комунікаційною кампанією на всіх рівнях. Як на центральному, так і на локальних. Потрібно зустрічатися з усіма учасниками ринку, з кожною ланкою та проговорювати доцільність та актуальність розставлених пріоритетів. Я знаю, що під час підготовки цього законопроекту його автори досить активно працювали з різного роду профільними бізнесовими об’єднаннями, великими будівельними фірмами. Але на регіональних рівнях така робота точна не була достатньою. Скажу про себе, я би із задоволенням взяв би участь у експертній дискусії на цю тему. Мені є що сказати, як і всім забудовникам Полтавщини. Думаю, як тільки буде реалізована ця складова реформи, питань до неї стане менше.


– Я вивчаю зараз це питання. На жаль я не настільки глибоко в темі, щоби фахово коментувати саме цей аспект. Але… у мене є власний досвід взаємодії з органами місцевої влади. Він як позитивний, так і негативний. Вся Полтава знає, як міський голова тиснув на мене, загальмовуючи банальний процес присвоєння адреси вже побудованим житловим будинкам. В результаті, люди не могли в’їхати до придбаних квартир. Подібна ж ситуація була і в Щербанях, наш ТРЦ Овал 6 місяців чекав, доки сільський голова зійде до того, щоби підписати технічне розпорядження про присвоєння адреси. І якби не відповідний тиск людей, що в одному, що в іншому випадку, то ці процеси могли б тривати роками. Інший випадок – забудова парків та рекреаційних зон. Тут міська влада не те, що не перешкоджала, вона відверто «продавала» свої корупційні послуги. Згадайте історію з Прирічковим. 

Це все про те, що міська влада не завжди є адекватним захисником інтересів громади. І якщо можна реалізовувати інші, більш ефективні механізми контролю громади за будівельниками, то чому б цього не робити. От якраз зараз ми і вивчаємо всі ці нюанси.