«Морально це надзвичайно важка посівна»

Кажуть, війна війною, а посівної ніхто не відміняв. Цьогорічну весняну посівну вже охарактеризували як найскладнішу, адже відбувається вона в умовах повномасштабного російського вторгнення в Україну. Слідом за своїми колегами з інших порівняно мирних регіонів аграрії Полтавщини також виходять на поля. Про складнощі нинішньої весняної посівної кампанії ми й поговорили з деякими із них.

Віктор Галич — керівник ФГ «Господар», що в Миргородському районі, перший заступник голови Асоціації фермерів та приватних землевласників Полтавщини: «У моєму господарстві тільки-но розпочали боронувати. Не сьогодні, так завтра почнемо й сівбу. У чому складність нинішньої посівної? Одноосібникам важко посіяти через те, що в  деяких районах уже немає пального на автозаправних станціях. У мене є солярка, бо завбачливо закупив  її заздалегідь. Тож якщо в когось з аграріїв немає пального, можу навіть трохи позичити й у такий спосіб виручити. Переконаний: щоб провести посівну кампанію в умовах військового стану, фермерам потрібно гуртуватися, допомагати одне одному пальним, насінням тощо. Оскільки український експорт зі зрозумілих причин завмер, фермери так і не змогли реалізувати вирощену продукцію, через що гостро відчувають брак коштів на ті ж таки пальне, посівний матеріал, гербіциди. Я спромігся продати соняшник і сою вже після повномасштабного вторгнення росіян в Україну з дисконтом — на 30—40 відсотків дешевше, ніж продавав раніше, — і лишився задоволений. Щодо посівного матеріалу, то частину його закупив раніше, а решту докуповую зараз — шукаю партнерів. Ситуація з ним нині така: склади забиті насінням, але за нього одразу ж хочуть стовідсоткову оплату. А у фермерів, як уже зазначав, бракує коштів. Тому велике прохання до постачальників посівного матеріалу надавати його в частковий або навіть стовідсотковий кредит. Це повернеться потім сторицею. Фермери завжди дотримують слова, виконують свої зобов’язання. 

Я спеціалізуюся на вирощуванні овочів на великій площі. Цьогоріч планую засіяти насінням овочевих культур понад 30 гектарів. Це великий клопіт. Не думаю, що від  реалізації вирощеного врожаю матиму значний зиск, проте сію з тим розрахунком, щоб половину овочів спрямувати на волонтерську допомогу — потрібно годувати нашу армію й тих, хто їй допомагає. Тому площу під овочеві культури навіть розширюю. З інших культур віддаю перевагу соняшнику. Кукурудзи вирішив сіяти менше, бо вона складна в сушці. До того ж хтозна, якою буде ціна на природний газ. Окрім усього, соняшник дозріває раніше.

От ви запитуєте, яка допомога від держави. Ну, хоча б не заважає — це вже велика допомога. Скажімо, чиновники не вимагають ліцензування зберігання пального — і за це спасибі. Нагорі обіцяють безвідсоткові кредити для аграріїв — з огляду на нинішню ситуацію вони були б дуже доречними. І хоч банкам надають державні гарантії, за якими кредити під нуль відсотків можна надавати із заплющеними очима, на ділі то те їм не так, то інше. Банкіри нас не розуміють. І поки що про плідну співпрацю з ними говорити не доводиться. А загалом вважаю: зараз фермерам треба надати не кредити, а просто гроші, як це зробили, наприклад,у Польщі. Обіцяють 200 євро на гектар допомоги від європейців, але, думаю, це буде вже після посівної.

Нині оформляю на роботу 6 внутрішньо переміщених осіб — і всім раджу це робити. Треба цим людям допомогти, бо їм потрібна надія на краще життя під мирним небом, тим паче що держава компенсує мінімальну зарплатню за кожного працевлаштованого біженця. І, звичайно ж, усі фермери займаються волонтерською діяльністю: закуповуємо бронежилети, годуємо армійців. Робимо все, що в наших силах. Насамкінець хочу уклінно подякувати нашим захисникам за те, що завдяки їм маємо таку можливість — проводити на своїй полтавській землі посівну. Ми перед ними в неоплатному боргу».

Володимир Ярошенко — керівник СФГ «Ярошенко», що в колишньому Семенівському районі, депутат Полтавської обласної ради: «Ми підготували площі під посів ячменю й уже посіяли полбу. Це дика пшениця — одна з найдревніших на землі й найкорисніших у світі зернових культур. Вирощую її вже років 5. Мінусом є те, що вона низьковрожайна, через що дорога, а до того ж нерозрекламована, тому попит на неї не надто високий. Я займаюся органічним землеробством: на площі 110 гектарів вирощую в основному зернові та круп’яні культури для дієтичного й дитячого харчування. Окрім усього, нині є ще й командиром роти територіальної оборони (ми назвали свій підрозділ Худоліївською козачою сотнею), у моєму підпорядкуванні 172 чоловіки. Оце якраз копали окопи. Від початку повномасштабного російського вторгнення поспати вдається щонайбільше 2—4 години на добу. У зв’язку з окопуванням території й посів ячменю трохи відтермінував. Для мене морально це надзвичайно важка посівна. Бо ти весь час перебуваєш у напрузі. От зараз приїхав на траурний мітинг, чекаю, доки привезуть труну із загиблим. Це вже 7-й хлопець із нашої території поклав головув боях із російськими окупантами…

Які ще проблеми? Доволі складна ситуація з доставкою посівного матеріалу. Я з горем пополам отримав його із Броварів. Згідно з договором, постачальники мали мені його відправити, проте відмовилися. Дякувати Богу, допомогла поліція. Нині для багатьох аграріїв доставка насіння  — це ціла спецоперація. Складно придбати й паливно-мастильні матеріали. До того ж надзвичайно проблемною  є реалізація минулорічної продукції — фактично неможливо нічого продати. Я, скажімо, навіть не рипався. 

Цими днями до мене як до депутата облради звернулися малі фермери Кременчуцького району, які, господарюючи на площі до 100 гектарів землі, фактично не мають змоги взяти обіцяні владою безвідсоткові кредити, щоб мати змогу обсіятися. Насправді банки радо розчиняють двері перед великими землевласниками, а малим — вставляють палиці в колеса. Я передав звернення малих фермерів Кременчуцького району до обласної військової адміністрації. Загалом через ситуацію в країні великої радості від посівної немає».

Григорій Шамрицький — керівник ФГ «Моя земля 2015», що в колишньому Лохвицькому районі, голова ГО «Конгрес фермерів Полтавщини»: «Дякувати Богу, у нашому регіоні Полтавщини йдуть рясні дощі. Ми вже приготувалися  до посіву ярих культур, закрили вологу, підживили пшеницю. Підживити було чим, бо закупили добриво ще з осені. Хоч загалом проблеми з добривами на сьогодні немає, єдине — коштують вони дуже дорого. Щоправда, і до повномасштабної війни ціна на них не була низькою. Аграрії нашого регіону — члени Конгресу фермерів, кооперуючись, стараються замовляти їх більшими партіями. Та й сіяти  в мене частково є чим. Зараз найперше завдання — посіяти ярий ячмінь. Думаю, посівного матеріалу в країні достатньо. Складність номер один — відсутність на руках у фермерів коштів. Усі гроші в нашому врожаї, який більшість притримувала до весни, розраховуючи на кращу ціну. Та оскільки практично весь експорт став, ми не можемо нині продати своє збіжжя. Фермерські соняшник, кукурудза, соя просто нікому не потрібні. 

Слава Богу, Міністерство аграрної політики та продовольства України запустило програму кредитування аграріїв під нуль відсотків. Я вже зібрав необхідний  пакет документів і подав на неї заявку до державного банку. Це ж саме зробили й інші фермери з Лохвиччини, яких знаю. Процес рухається. Учора попросили принести іще деякі документи — обіцяють, що протягом тижня почнемо отримувати кредити.

Наступна складність пов’язана з дизельним пальним. Навіть після заходів, вжитих Верховною Радою, ціна на нього вдвічі вища порівняно з періодом до повномасштабного вторгнення росіян. Скажімо, якщо іще два тижні тому мені пропонували пальне по 45—50 гривень за літр, то передостання закупівля була по 34 гривні, а остання — по 36. Найгострішою ж  проблемою, яку ми з колегами  відчуваємо вже сьогодні, може стати недостатня кількість засобів захисту рослин. Про це голосно заявляють їхні постачальники. Наприклад, ті ж таки грунтові гербіциди вже зараз придбати неможливо. Хоч ми напряму доповідаємо про ці проблеми голові Всеукраїнського конгресу фермерів Івану Слободянику, котрий, хоч і перебуває в теробороні Києва, активно в них вникає, а також першому заступнику міністра аграрної політики та продовольства України Тарасу Висоцькому. Тож сподіваємося на зрушення на краще. 

На відміну від великих агрохолдингів, які практикують залучення працівників на сезон, у моєму господарстві люди працюють цілий рік. Працівників не бракує. Водночас щодня отримую 2—5 телефонних дзвінків від вимушених переселенців, які приїхали до своїх родичів, бо Полтавщина — порівняно спокійний регіон. Тож думаю про те, що б зробити для цих людей, які просяться на роботу. Але ж як розширювати господарство в умовах, про які я вам уже розповів?

Справді, це морально важка посівна. У прямому сенсі живемо одним днем. Хоча за великим рахунком нам гріх жалітися. Усе пізнається в порівнянні. Якщо проаналізувати, в якому жахові живуть люди в тих регіонах, де «рашисти» бомблять, то зрозуміємо, що нам дуже пощастило. Тому віримо у Збройні сили України й робимо все, що в наших силах, аби наблизити перемогу. Я взагалі оптиміст по життю, і плакатися або втікати з рідної країни, кидати господарство, у яке роками вкладав душу, — такий сценарій точно не для мене. Мав усі можливості осісти за кордоном: свого часу працював у Фінляндії, мої близькі родичі й нині проживають у трьох країнах зарубіжжя. Проте я черпаю сили й натхнення від своєї землі. І дай Боже, щоб так було й надалі».

Про підготовку до початку посівної кампанії повідомив керівник Полтавської обласної військової адміністрації Дмитро Лунін. Він пообіцяв, що держава створить для аграріїв максимально сприятливі умови. Забезпечення пальним, «бронювання» від призову до війська працівників сільгосппідприємств, жодних вилучень задіяної в посівній техніки — на все це можуть розраховувати ті, хто працює на землі. «Кожному підставимо плече», — запевнив Дмитро Лунін. За словами чиновника, посівну кампанію в регіоні координуватиме спеціальний штаб при обласній військовій адміністрації. «Найголовніше  завдання — засіяти всі поля Полтавщини, а це 1 мільйон 400 тисяч гектарів площ. Насіння є, добрива — теж. Нині наші аграрії — це ще одна армія, бо на їхні плечі лягає продовольча безпека держави. Влада зробить усе для того, щоб посівна відбулася в максимальних масштабах. Україна буде із зерном!» — наголосив очільник обласної військової адміністрації.

Ганна ЯРОВА