«Реальну біографію Олександра Мамая варто писати за реєстром судових рішень», – Ігор Гавриленко

Нещодавно прокурорами Полтавської обласної прокуратури повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення проти основ національної безпеки очільнику Полтавської міської ради Олександру Мамаю. Олександр Мамай підозрюється у несанкціонованому поширенні інформації щодо розміщення підрозділів Збройних Сил України, вчиненому в умовах воєнного стану. Це далеко не перша кримінальна справа, яка стосується очільника Полтави.

Про можливі подальші сценарії цієї справи, про персону Олександра Мамая спілкуємось з Ігорем Гавриленком – кандидатом історичних наук, відомим полтавським розслідувачем, блогером, чоловіком судді Лариси Гольник. Тієї самої судді, яка вела справу Олександра Мамая за звинуваченням у корупції ще в 2014 році. 

Пане Ігоре, як давно Ви слідкуєте за суспільно-політичним життям Полтави й зокрема за діяльністю Олександра Мамая?

Річ у тім, що за дивним збігом обставин із цією неординарною особистістю я познайомився задовго до того, як він вийшов на політичну арену. Це сталось десь у 2005-му році. У нас був сімейний ювілей – 15 років подружнього життя і ми вирішили відсвяткувати це в ресторані. Обрали досить відомий в ті часи заклад «Міміно». Був понеділок і ми думали, що в закладі буде спокійно. Однак там святкувала досить велика компанія – чоловіки, жінки, діти. Серед компанії виділявся один чоловік, який грав роль такого собі альфа-самця.

Раптом у заклад завітав чинний на той час мер. Ситуація перемінилась одразу. Він побачив цю компанію і здалеку в наказовій манері сказав – «Алік, до мене». І альфа-самець, стушувавшись, підійшов до господаря становища, а той йому докоряє: «Ти чого, Алік, не здоровкаєшся». Алік знітився й пішов, а прибувший чоловік ефектно продовжив банкет. Потім, через якийсь час, Алік підходить до столика гостя, бере серветку, розгортає її і кладе купюру в 100 дол. Той мовчки загортає, кладе в кишеню і каже: «От тепер поздоровкайся». Ми не знали хто такий був цей «Алік», але картина була достатньо яскрава і обличчя запам’яталось. 

І от вже потім настав 2010 рік, день мерських виборів і я бачу оцього чоловіка (Аліка) біля апеляційного суду. Він був у компанії таких специфічних чоловіків – досить кремезних, коротко стрижених. Вже потім після виборів я дізнався, що оце наш новий мер. У той момент я для себе зрозумів, що от тепер він буде так само змушувати вітатися з ним інших «Аліків» і компенсувати оте приниження, яке він раніше переживав. Що власне й відбулося.

Звісно, я стежив за пресою, яка писала про масову роздачу продуктових наборів. Якщо називати речі своїми іменами, то відбувався підкуп виборців. 

Потім, уже по ходу першої каденції Олександра Федоровича, проявлялись негативні тенденції, яким я тоді навіть не надавав значення. Скажімо у 2012 році була істерія щодо фельдмаршала Паскевича – це царський генерал часів Миколи I. Росія тоді вела загарбницькі війни і він придушував Польське повстання, революцію в Угорщині, переслідував Кирило-Мефодіївське братство, вів слідство проти Тараса Шевченка. І здавалось персонаж навіки викреслений з нашої історії, але тут згадали, що він народився в Полтаві й вирішили відкрили йому меморіальну дошку на будинку РАЦСу. І я пам’ятаю спротив патріотичної частини Полтави, але під крики «Ганьба» цю дошку таки відкрили. Зате через пару років ця сама влада під керівництвом Мамая противилась відкривати меморіальні дошки та перейменовувати вулиці на честь загиблих хлопців, які 2014-го року гинули, захищаючи Україну та нашу незалежність. 

Або от, наприклад, вже в ході повного масштабного вторгнення Мамай сказав дивну фразу, що за будь-яких обставин не виїде із цього міста. Це як можна трактувати? Він залишиться й буде відчувати себе в безпеці при окупаційній владі? Правда потім він сказав, що прапор не змінить, але це лише після шквалу критики. 

Спочатку я вірив офіційній біографії Мамая із сайту міської ради – про те, що він міцний господарник, агробізнесмен і так далі. Але після 2014 року, коли я почав прискіпливо вивчати його біографію, то зрозумів, що для цього діяча біографію треба писати за реєстром судових рішень. 

І там маса цікавої інформації. Наприклад, чим займалась його компанія «Інтер-Агро» напередодні виборів.

У «Інтер-Агро» було, здається, шість елеваторів, і багато великих фірм здавало їм зерно на зберігання впродовж 2009-2010 років. А потім у 2011-му вони звертаються за своїм зерном, а їм його не повертають. 

Я порахував, що лише «Нібулон» – відома компанія, втратила насіння на 47 млн грн, а загальна кредиторська заборгованість перевищила 170 млн грн. Потім у справу втручається підприємство, пов’язане з групою «Кернел». А ми знаємо, що Мамай певний час перебував у родинному зв’язку з власником «Кернел» – олігархом Веревським (донька Мамая була одружена з кузеном Веревського).

І от з’являється «Кернел», який стає першим в списку боржників і як результат – забирає все майно компанії Мамая. Це попри те, що борг перед «Полтавським хлібоприймальним підприємством», що входило до «Кернел», був усього декілька сот тисяч гривень, у той час, коли перед іншими компаніями заборгованість складала багато мільйонів. 

Тобто у людини був цинічний розрахунок – «стану мером і мене ніхто не покарає».

Я не вірю в міф про його успішний бізнес. Як на мене, це «офіційна» версія для людей, які не будуть розбиратися. Бо коли справа доходить до декларацій чи судових процесів, то виявляється, що він сам виховує двох дітей, не має де жити, не має транспортних засобів і тому подібне.

Тобто людина цілеспрямовано продумувала можливість якихось кримінальних переслідувань і тому заздалегідь він оформлював все майно на дружину, з якою своєю чергою він офіційно розлучений. 

Знову ж таки, ми знаємо цинізм Мамая: він скаже «так», але через п’ять хвилин зробить протилежне і навіть кліпати очима при цьому не буде. 

Як Ви вважаєте, чому Мамай так довго при владі?

Мені здається, це значною мірою пояснюється складом населення Полтави, де велика частка пенсіонерів, зокрема й радянських відставних військових. Ці люди достатньо дисципліновані й, скажімо, якщо вони взяли подарунки чи продуктові набори перед виборами, то вони зобов’язані його відпрацювати перед кандидатом. 

Ще, як на мене, спрацьовує негативний кадровий відбір. З бюджетних установ витискаються незалежні, здібні спеціалісти, а замість них ставляться ті, які віддані Мамаю. Перебуваючи на керівних посадах, вони можуть впливати на працівників нижчих ланок, наприклад, на вчителів та далі – на батьків і дітей. 

Наскільки я розумію, у Полтаві ще і бізнес-середовище під потужним пресингом. Все для того, аби звідти не сформувались якісь конкуренти на керівну посаду.

Все це в сукупності й приносить Мамаю мінімальну, та все ж перемогу.

Як розвивається місто під керівництвом Мамая?

Якщо одним словом – це деградація. Відразу було видно, що Мамай слабкий організатор. Це особливо помітно було взимку 2016 року, коли місто замело снігом і ситуацію рятували «свободівці» Вадим Ямщиков, Юліан Матвійчук, а Мамай фактично самоусунувся. 

Ще часто кажуть, що Полтава – це культурна та духовна столиця. Але давайте називати речі своїми іменами – ми вже давно стали депресивним регіоном. Мамай 10 років, грубо кажучи, при владі, але чи сформувалися за цей час якийсь потужний полтавський бізнес чи проривні проєкти? Відповідь – ні.

Ну а ми розуміємо, що будь-який сучасний мер повинен дбати про створення нових робочих місць, він повинен тягти з інших міст тих же бізнесменів, прогресивні виробництва, нові технології і тому подібне. Ми ж бачимо, що в нього й думки про це немає. 

Житлове будівництво абсолютно хаотичне. Історичні будівлі спочатку доводяться до занепаду, зносяться, а потім їхні місця забудовують.

Чи розвивалася якась інфраструктура в Полтаві, чи стало комфортніше жити, чи збудовано якісь транспортні розв’язки? Збільшуються потоки авто, а проблема з паркуванням ніяк не вирішується. Деревних насаджень стає менше, хоча раніше усі знали, що Полтава – одне з найбільш затишних зелених міст. І багато іншого.

Ми все ще претендуємо на звання «духовної столиці»… А які ж в нас мистецькі об’єкти, а туристичні, а культурні? Якщо щось і з’являлось, то це ініціативи не Мамая, а проєкти Облдержадміністрації чи активної громадськості міста.

А які найбільші «зашквари» Мамая Вам запам’яталися? 

Можна нескінченно згадувати якісь окремі епізоди, яких вже напевно сотні. От, приміром, 2014 рік, коли Мамай переховувався від суду (це тривало 9 місяців). Його двічі примусово приводили до суду і я пам’ятаю заголовки: «Мера Полтава привели до суду з Лялькового театру». Його тоді намагались притягнути до відповідальності за корупційним обвинуваченням і суд зобов’язував доставити його на засідання, але через нюанси в законодавстві правоохоронців мали право лише прийти і поцікавитись «чи вдома він і чи хоче він в суд». Ну і він цим користувався та довгий час й не з’являвся. 

Інші яскравий епізод – це літо 2015-го року й катання на капоті Олександра Шамоти. Коли його авто обступили люди, невдоволені діями Мамая, була перебранка із Сергієм Капліним і Мамай сказав, що в Капліна «сперма на роті» й тому подібне. Для очільника духовної столиці – ну дуже вже «красномовна лексика». 

Знову ж таки, я намагаюсь згадати про «зашквари» загальноукраїнського масштабу, бо місцевих «зашкварів» дуже багато. От відома журналістка Ольга Фреймут, яка їздила містами, зустрічалась з мерами та інспектувала їхню роботу у 2016-му році. Ольга Фреймут тоді зустріла Мамая в залі «Листопаду» й запитала у нього про інтерв’ю, і той відповів, що «добре, але після концерту». Але після цього він втік на чужому автомобілі. 

Схожа історія трапилась 16 листопада 2017 року, коли до Полтави приїхала керівниця відомої організації «Громадський люстраційний комітет» Саша Дрік. Вона офіційно зареєструвалася в приймальний день, записалася в чергу і прийшла в приймальну кімнату. Мамай був з охоронцем і сказав, що тут він не буде з нею зустрічатися і покликав нас за собою. Це все фільмувалось на камеру журналістами і Мамай, йдучи в коридорі раптом зриває сумку з плеча Саші. Розрахунок був на те, що ця сумка впаде, і поки активістка буде її піднімати, Мамай втече. Це була дуже дивна поведінка.

Ще був одіозний епізод з відкриттям пам’ятника Мазепі, який відкривав Президент. Мамай довгий час був проти цього пам’ятника і демонстративно не прийшов на відкриття. Хоча за всіма протоколами міський голова просто мусив там бути.

Ну і «зашкварна» фраза Мамая: «якщо я можу порушити закон і мені за це нічого не буде, то я буду це робити постійно».

Та якщо бути об’єктивним, як би там не було, він не настільки примітивний. Він робить так, тому що йому це вигідно, це спрацьовує на його електорат. Я б сказав, що Мамай неосвічений, але хитрий, прагматичний, жорстокий, цинічний. 

Що Ви знаєте про соратників Мамая?

Я б поділив би їх на певні категорії. 

Перша категорія соратників пов’язана з корупцією у правоохоронних органах. Полтава – це місто, де важко щось приховати. Так, нещодавно була інформація, що Мамай зустрічався з нинішнім керівником поліції і про щось вони довго розмовляли. Не секрет, що я чоловік судді Лариси Гольник, на яку у 2017 році був здійснений напад. І ми стежили за перебігом слідства у цій справі. Згодом ми чітко зрозуміли, що по ходу розслідування відбувалися зливи інформації потрібним людям, певні блокування слідства і тому подібне.

Це, до речі, ключик до того, як так довго Мамаю вдається виходити «сухим з води» попри велику кількість скандалів із законом. Адже будь-який слідчий знає, що якщо вміло витягти один папірчик, то справа в суді розвалиться. Можу сказати, що є такі соратники Мамая, які забезпечують йому недоторканість від закону.

Інша категорія – посередники в різних оборудках. З них за кожну каденцію Мамая принаймні один «спалюється».

Скажімо, у 2015 році «прославився» колишній заступник мера Дмитро Трихна, який наразі засуджений за те, що намагався за гроші закрити корупційну справу стосовно Олександра Федоровича.

Із останніх справ триває судовий процес над одним із соратників Мамая, депутатом від його фракції, який, за висновками слідства, виконував роль посередника в корупційній справі. Про що це свідчить? Що це вже усталена практика.

Оточення Мамая – це ще і його підлеглі: керівники комунальних структур. Незалежні та компетентні керівники витісняються. Замість них ставлять таких, наприклад, як Віктор Передерій, якого затримали у 2015-му році за вимагання грошей у підприємця. Судовий процес теж був довгим і його дивним чином в результаті виправдали. 

Або візьмемо фракцію Мамая в міській раді. Є такий Віктор Булат, у 2016 році цього посадовця ДСНС затримали на отриманні хабара. Теж було гучне затримання, а у 2018 Булат був повністю виправданий судом. І вже 19 березня 2019 року став депутатом від Мамая.

Інша категорія – підрядники. Тендери виграють одні й ті ж люди: на прибиранні вулиць, укладанні асфальту чи той же ФОП Сергієнко, який нагадав про себе нещодавно неякісною тушкованкою для продрезерву міста. 

Здавалось би, якщо ти керівник, який дбає про інтереси справи і тобі слідчі показують результати експертизи, що вказує на порушення, то ти б мав би подумати, замінити постачальника. Але ні, приймається рішення обрати цих скандальних підрядників.

До соратників Мамая належать ще й політики. Скажімо, Сергій Каплін, який забув про «сперму на роті» й про те, як колись боровся з Мамаєм. 

Підсумовуючи, якщо ми дивимось на ті країни, в яких політики та службовці цінують свою репутацію, то такі як Мамай протрималися б на посаді лічені дні. А у нас, на жаль, народ терпить ще й не таке.

Яка Ваша думка щодо свіжого кримінальне провадження СБУ стосовно Мамая?

Тут ситуація досить специфічна, бо стаття, за якою звинувачують Мамая, передбачена для покарання тих людей, які активно сприяли ворогу – повідомляли координати якихось військових об’єктів або об’єктів критичної інфраструктури для того, щоб ворог міг завдавати удар. Ми можемо припускати, що Мамай саме такої мети не переслідував, що тут могло бути щось інше. Але, з іншого боку, кримінальний кодекс ці нюанси не повинен враховувати. Факт є факт: прозвучала інформація з вуст Мамая щодо розташування споруди, де розміщуватимуться ЗСУ. Її тепер достатньо легко вирахувати ворогу. А ще було названо чисельність та озвучена інформація про розміщення там сáме керівного складу. 

Зрозуміло, що така інформація – це просто подарунок ворогу. І в цьому контексті я пригадав би і інші події. Наприклад, коли у квітні Кременчуцький нафтопереробний завод обстрілювався і офіційно повідомили, що всі виробничі потужності знищені. Раптом Мамай виходить і публічно розповідає, що, за його даними, там незначні руйнування й завод працює далі. Після цього по Кременчуку і саме по цьому об’єкту ще багато-багато разів прилітали ракети. То що це – дурість чи дії в інтересах ворога? 

На мою думку, прокуратура цілком правильно висуває підозру. Зараз йде досудове розслідування, яке достатньо оперативно здійснюється на відміну від попередніх. І Мамай схильний до того, щоб спекулювати на цьому питанні: що буцімто раз швидко йде розслідування, то значить замовили. 

Але треба розуміти, що у нас війна і довго розбиратися у тому, чи він просто невіглас й допускає такі помилки, чи він діє в інтересах ворога – ми просто не можемо собі дозволити. Бо ми не знаємо, яка ще інформація може пролунати від цієї людини. 

Як Ви бачите ймовірні сценарії розвитку цієї справи?

Я бачу, що в цій ситуації він демонструє законослухняність. Це було видно, коли він зібрав журналістів і підкреслив, що виконає будь-яке рішення суду. Думаю, він це питання глибоко обговорював з юристами та адвокатами.

Також ми побачили багато самовідводів суддів у Октябрському суді, більшість з яких є необґрунтованими. Ще й ухваленими з порушеннями норм Кримінального процесуального Кодексу.

Зараз ми бачимо, що справа в судах затягується. Тоді як час працює на Мамая. Адже поки що йдеться тільки про обрання Мамаєві запобіжного заходу на період досудового слідства та про відсторонення від посади. А якщо людина законослухняна, то нібито й підстав немає її тримати під вартою?

Якщо обвинувачення таки будуть висунуті, але суддя в цій справі буде недоброчесний, то цілком можемо отримати через деякий час виправдувальний вирок і Мамай знову вийде сухим з води.

Якщо Мамай втратить мерство, але на посадах лишаться його люди, чи позбавиться місто явища «мамаївщини», чи це вже карма громади така?

Якщо думати про інтереси міста, то, я вважаю, що найкращою була б ситуація введення військо-цивільної адміністрації з одним керівником. Бо ми пам’ятаємо, як у 2018-му році Мамая зняли, і для мене стало показовим, що правляча тоді новостворена коаліція не змінила підрядників на ремонті доріг та на прибиранні вулиць. Тобто, одіозні схеми Мамая працювали і далі. Зміна лише Мамая не дасть бажаного для громади результату – потрібна тотальна зачистка від тих, хто зіпсував свою репутацію.

Полтаві потрібні креативні перетворення, потрібен потужний ривок, а не якесь переливання з одного стану в інший, бо інакше оця руїна в місті затягнеться на десятиліття. 

Ярослав ЖУРАВЕЛЬ