Світломаскування

Зараз найжахливіший час для мене, моїх батьків, для бабусі та дідуся, для всіх українців. Коли страх і біль виходить через сльози, але легше від цього не стає. Коли ти боїшся кожного шороху, кожного звуку та інколи навіть тиші.

Ще півтора місяці назад я могла прийти додому о десятій, повечеряти з увімкненим світлом, пройтися з друзями найгарнішими освітленими вулицями нашого міста. Зараз речі, які ти робив раніше повсякденно, відійшли на другий план. З початку війни діє комендантська година та режим «світломаскування». Вийшовши на балкон, замість освітленого ліхтариками міста та прогулянок дорослих з дітьми, бачиш темряву та спустошеність. Замість освітлених віконець будинків – заклеяні скотчем вікна і мерехтіння ліхтарика з телефону. Але не всі дотримуються режиму світломаскування. Іноді, коли я дивлюся на сусідні будинки, у вікнах горить світло. Деякі люди не розуміють, що це загрожує їхньому життю. Більшість українців нехтують правилами безпеки під час воєнного стану та не спускаються до укриттів. Коли чують на вулиці сирену, продовжують йти спокійним кроком ніби нічого не чули і нічого немає. Невже деяким дійсно байдуже, що коїться в містах? Або ж, може, вони не слухають новини?

Війна – це, мабуть, найжахливіше, що могло трапитися в житті кожної людини. Не дотримуючись правил безпеки під час воєнного стану, з’являється загроза вашого життя. Будьте обережні та не наражайте на небезпеку своє життя та життя інших людей. Все буде Україна!

Вероніка Бакум