У Полтаві відбувся круглий стіл «Геть від Москви» на тему дерусифікації вулиць та пам’яток міста

27 червня о 16:00 поблизу Музичного коледжу імені Лисенка відбулася подія, що зібрала експертів, краєзнавців, архітекторів, депутатів і активних представників громади з однією метою – обговорити історію засилля Полтави імперськими символами. Це пам’ятники російським (або радянським) діячам культури, військової справи і взагалі Росії та вулиці, названі їхніми іменами.

Організатором круглого столу стало видання «Полтавська Думка», і, як зазначив головний редактор видання Ярослав Журавель, круглий стіл «Геть від Москви» став проявом волевиявлення українського суспільства у праві відстоювати своє, адже Україна воює не лише з Путіним, але й з Пушкіним, Петром I, Катериною ІІ та іншими імперськими «героями».

Захід розпочався з хвилини мовчання на честь вшанування пам’яті загиблих українських воїнів у російсько-українській війні. 

Після 24 лютого змінилися буквально все життя українців і звісно ці зміни не могли не зачепити тему самопізнання, самоідентифікації та відновлення повної автономії України від будь-яких проявів ворожого впливу. За словами журналіста «Полтавської Думки» Юрія Дроги, свіжі соціологічні опитування лише підтверджують це.

Так, за даними опитування соціологічної групи «Рейтинг» більше 65% українців підтримують перейменування вулиць, пов’язаних з росією чи СРСР. Проте нюансом у цій статистиці є те, що значно менший відсоток людей (19%) підтримують заміну чи демонтаж пам’ятників, що пов’язані саме з подіями Другої Світової війни. 

«Саме тому наша роль, як організаторів круглого столу та загалом представників медіа, полягає у тому, щоб разом з істориками та іншими профільними фахівцями вести просвітницьку роботу у суспільстві. Пояснювати, що перейменування є важливою справою, що потребує кропіткої роботи і серйозного підходу»

зазначив Ярослав Журавель.

У ході презентації аналітичної інформації щодо питання перейменування вулиць, Юрій Дрога зазначив, що за попередніми даним Українського культурного фонду окупанти вже знищили понад 350 різних пам’яток та об’єктів культури. Майже завжди окупанти свідомо знищують все, що пов’язано з українською культурою. Це підтверджує тезу про те, що Україна воює не тільки з Путіним, але й з усією російською та радянською культурою загалом.

«Дуже показовим є приклад з історії часів Другої світової війни. У напівзруйнованому Берліні, в парку Тіргартен радянські солдати замість того, аби відновлювати критичну інфраструктуру та мінімальні умови для нормального життя, почали будувати меморіал радянському солдату. У той же самий час місцеві мешканці змушені були вирубувати міські парки аби приготувати собі їжу. Меморіал містив напис: «Вічна слава героям, які загинули в бою з німецько-фашистськими загарбниками за свободу та незалежність Радянського Союзу». Радянська система вже тоді розуміла, що символи надзвичайно важливі в побудові держави. Саме тому наповнювали все навколо символами своєї ідеології» 

розповів журналіст

Також у презентації було подано досвід з дерусифікації інших країн, зокрема Литви, продемонстровано імперські елементи у Полтаві, розкрито питання перейменувань вулиць та заміни культурної спадщини з точки зору соціології (зокрема згадано працю відомого французького соціолога Пʼєра Бурдьйє). 

З огляду на те, що зараз у Полтаві розпочався процес перейменувань топонімів, організаторами круглого столу «Геть від Москви» до обговорення було запрошено представників громадської експертної групи: краєзнавців-істориків Леоніда Булаву, Бориса Тристанова, Людмилу Бабенко, архітектора Оксану Бєлявську.

Цю групу було створено за ініціативою відомого громадського активіста та архітектора Бориса Тристанова. Саме він об’єднав полтавських краєзнавців і фахівців з різних галузей науки й освіти задля того, щоб підготувати обґрунтовані пропозиції по перейменуванню вулиць Полтавської міської територіальної громади.

До складу групи увійшли фахові історики, географ, архітектор, археолог, філолог, бібліотекар, журналіст.

За словами історика Бориса Тристанова, попередньо складено список зі 195 вулиць і провулків, які пов’язані із царськими, радянськими, російськими чи білоруськими діячами та подіями або які містять русизми чи помилки у назвах. Саме їх і будуть перейменовувати.

Борис Тристанов зазначив, що нині в Полтаві близько 65 вулиць, які не мають чіткої назви. Наприклад, вулиця Лисенка та вулиця Коцюбинського. Щодо першого, то йдеться не про композитора Миколу Лисенка, а про Трохима Лисенка — радянського агронома. Водночас у назві вулиці Коцюбинського мова не про письменника Михайла, а про радянського діяча Юрія Коцюбинського.

«Наша комісія пропонує принцип: якщо не відомо на честь кого названо вулицю, то вона повинна бути перейменована. Люди не зберегли пам’ять на честь кого назвали вулицю. Тобто вулиця втратила свою місію виховання людини»

сказав Тристанов.

Присутній на обговоренні краєзнавець професор Леонід Булава акцентував увагу на важливості вибору топонімів для перейменування так, щоб потім знову не довелося їх змінювати.

Також Леонід Миколайович зазначив, приміром, що в Полтаві вулиця Некрасова названа на честь міністра транспорту Тимчасового уряду 1917 року Миколи Некрасова. Тобто найменування не пов’язане з російським поетом Миколою Некрасовим. А суспільство має чітко розуміти, на честь кого названа вулиця.

Як пояснила історик-краєзнавець, завідувачка кафедрою історії України ПНПУ Людмила Бабенко, учасники групи здійснюють свою діяльність на волонтерських засадах, натомість міська влада Мамая навіть не дає гарантій, що буде брати ці напрацювання до роботи. 

Людмила Бабенко додала, що більшість полтавців продовжують називати вулицю Небесної Сотні вулицею Леніна. За її словами, це свідчить про консерватизм містян.

«Полтавці страшенно консервативні. Ви думаєте, як у побуті називають вулицю Небесної Сотні? Леніна. Зупинка Леніна. Зупинка Луначарського. Найважче піддається перевихованню і зміні векторів мислення — людська свідомість. Найбільш консервативна частина нашого організму»

зазначила Людмила Леонідівна.

Також, присутні обговорили й роль пам’ятників, що містять імперський слід ворога у міста. Зокрема архітекторка Оксана Бєлявська вважає, що громадський простір Полтави потрібно маркувати як козацький, а не імперський. Вона зазначила, що у полтавців є й інша історія, окрім міста російської слави:

«Питання маркування міського простору надзвичайно важливе. Те, що в нас Полтава вважається містом російської зброї ні для кого не секрет. Ви бачили ознаки Полтави козацької доби? Їх немає. Ці матеріальні знаки винищені. Як матеріальні, так і топонімічні. Потрібно робити ревізію всіх пам’ятників і всіх пам’ятних знаків»

розповіла Оксана Бєлявська.

Одним з учасників круглого столу був депутат Полтавської міськради Юрій Бражник. Він теж поділився своїми думками з приводу проблеми. 

«Розірвання спільного культурного простору з Росією – це вже необхідність. Цю роботу почав ще в 2016 році мій колега і друг Вадим Ямщиков, який разом з однодумцями домігся того, щоби полтавські добровольці, які першими дали бій російським окупантам у 2014-2015 роках і загинули, отримали  меморіальні дошки та на їхню честь назвали вулиці міста. Зараз Вадим служить у ЗСУ, а ми продовжуємо його справу. Однак дуже важко досягти продуктивності з нашим нинішнім міським головою Олександром Мамаєм. Адже тема перейменувань складна і в ній виявилося чимало проблем. На жаль, справжні фахівці зі своїми напрацюваннями не мають ніякого впливу на цей процес»

До присутніх на зібранні звернувся депутат Полтавської міської ради Сергій Іващенко.

«Ми повинні раз і назавжди порвати всі ментальні зв’язки з росією. Викорінити всіх Пьотрів перших, зигінів і ватутінів з наших вулиць.

99 днів тривала героїчна оборона українського міста Маріуполя. Російський агресор зміг взяти місто, тільки попередньо фізично зруйнувавши всі оборонні споруди. Маріуполя по суті не існує. Але пам‘ять про його героїчних захисників тепер буде завжди у свідомості не тільки українців, але і європейців. При чому пам‘ять формуватиметься із цілком зрозумілих образів.

Хто такі захисники та герої Маріуполя? Це бійці 72 бригади, які звільняли місто у 2014 році. Це командир полку Азов Денис Прокопенко та всі бійці Азову. Це 21-річна Катерина, позивний «Пташка», з Івано-Франківська, яка лікувала поранених в Азовсталі та стала відома своєю посмішкою і виконанням пісень прямо у цехах Азовсталі. Це морпіхи 36 бригади, командиром якої є полтавець Сергій Волинський.

Герої – це і конкретні люди, і узагальнений образ. Це ті, хто надихають! Нам пощастило, що ми живемо в одній країні з такими людьми. Вони – символ новітньої, сучасної, непереможної України. Їх славу потрібно пам‘ятати та поширювати. Саме тому в Полтаві має бути вулиця Героїв Маріуполя, військових та цивільних, чоловіків та жінок, солдатів та добровольців. І було б добре, щоби новітні державні символи України замінювали старі символи країни-агресора. В Полтаві має з‘явитися вулиця Захисників Харкова і назавжди зникнути вулиці та монументи Ватутіна та Зигіна», — зазначив Сергій Іващенко.

Таку ініціативу Сергія Іващенка підтримала частина присутніх на зібранні, зокрема представник скаутської організації ПЛАСТ Владислав Прушковський, керівник громадської організації «Збережемо Полтаву» Віктор Трофименко, який нині перебуває на службі в Збройних Силах України.

Частина присутніх на круглому столі вирішили колективно звернутись до міської влади з вимогою увіковічнити пам’ять про захисників Маріуполя в Полтаві. Дуже хочеться вірити, що міська влада не буде вставляти палки в колеса фахівцям та ініціативним громадянам у їхньому бажанні зберегти пам’ять про сучасних українських героїв.