У селищі Гоголеве Миргородського району за народною ініціативою вирішили відкликати з посади селищного голову

Про загальні збори, основним пунктом порядку денного яких було питання про діяльність голови Гоголівської селищної ради Володимира Даценка за звітний період, тобто за рік, ініціативна група, до складу якої ввійшли активні місцеві жителі, оголосила заздалегідь. Звіт голови й виконавчого комітету перед депутатами на закритій сесії Гоголівської селищної ради 5 листопада цього року, де були присутні й декілька громадян, не задовольнив принаймні понад 200 членів громади (саме стільки людей зареєструвалися), котрі зібралися в неділю, 5 грудня, на площі перед будівлею, в одній частині якої знаходиться Будинок культури, а в другій — селищна рада. Вони наполягали на тому, що відкритої зустрічі з громадою, як того вимагає законодавство, так і не спромоглися провести. Відтак у людей накопичилося багато запитань до керівника територіальної громади. Попри те, що селищну раду попередили про зібрання, ніхто з її представників, зокрема й голова громади на нього не з’явився.

Присутні одностайно голосують за відставку селищного голови.

«Ми не мали жодної можливості донести свою думку до керівництва громади»

«Селищного голови не буде, бо йому нема про що звітувати, — заявив один із членів громади — житель села Устивиця Олександр Коваленко. — Адже реально за цей рік нічого не зроблено. Скажіть, чи відремонтовані в нас дороги або хоча б водопровід в Устивиці, чи зроблене вуличне освітлення, чи відкрито новий медзаклад, побудований рік тому за Програмою Президента України? От у мене й виникає запитання: на що витрачено 48,5 мільйона гривень із бюджету громади? 18 депутатів із 22-х наш голова зробив ручними, надавши їм певні привілеї: з їхньою допомогою й протягує вигідні йому рішення. Землю роздали потрібним людям. А більшості членів нашої громади вона не дісталася. От, наприклад, я теж звертався із цього приводу. І що ви думаєте? Мені дали відповідь: розгляд моєї заяви, мовляв, призупинено, оскільки відбувається інвентаризація земель. На моє ж друге звернення відповіли, що земля, на яку я претендую, виставлена на аукціон. Як таке можливо? Спочатку задовольніть потребу в землі місцевого люду, а вже потім виставляйте лишки на аукціон. Іще хотів би запитати в селищного голови, як так сталося, що за рік він примудрився стати фігурантом трьох кримінальних проваджень». 

Інший житель села Устивиця — Євген Шиян — запевняє, що селищний голова не спілкується безпосередньо з громадою: «Володимир Даценко увесь цей час ховався від людей. Із 18 сесій селищної ради 13 були позачерговими, а 5 — оголосили закритими, прикриваючись карантинними обмеженнями. Відтак ми не мали жодної можливості донести свою думку до керівництва громади. Та навіть порядок денний сесій виставляли всього за 2 дні. Іще одна маніпуляція: важливі питання «ховали» в пункті «Різне». 

«Коли Володимир Даценко заступив на посаду, від нас курсував автобус до Великої Багачки, Миргорода, — пригадав іще один житель селища Гоголеве Олександр Костенко, — селищний голова ліквідував усі рейси. Не тільки в Гоголевому, а й у інших населених пунктах стояли баки для сміття — він сказав, що це незаконно, і прибрав їх. А викидати непотріб, де прийдеться, законно? Далі — гірше: під його керівництвом пообпилювали дерева, лишивши «рогачі» замість розлогих каштанів на шкільному подвір’ї. Я категорично проти того, щоб він очолював нашу громаду».

Члена ініціативної групи Ганну Зірку із селища Гоголеве обурює те, що керівництво селищної ради вирішило провести оптимізацію закладів шкільної та дошкільної освіти, не провівши обговорення цього питання із членами громади, батьками дітей. «Це, вважай, узурпація влади, — висловлює свою думку жінка. — Влада має співпрацювати з громадою, дослухатися до нашої думки, бо вона нам підзвітна». 

Не задовольняє робота голови громади, а також селищної ради й колишнього вчителя із села Матяшівка Миколу Бажана. Микола Петрович ображений через те, що його доньці відмовили у виділенні земельної ділянки, а коли він звернувся до земельної комісії й попросив передати їй свої неприватизовані 45 соток, йому відповіли, що їх уже немає. «Водночас на всю сім’ю нашого старости виділили 5,9 гектара землі. Двічі звертався й до селищного голови через те, що клуб у Матяшівці закритий. Хоча б принаймні в суботу й неділю працював. Там у підвалі стоять спортивні тренажери, які їсть іржа, тож просив докласти зусиль, аби вони працювали. Та все марно», — розчарований колишній учитель.

Робота голови громади, а також селищної ради не задовольняє й колишнього вчителя із села Матяшівка Миколу Бажана.

Колишній Устивицький сільський голова Михайло Гречко вважає:  те, що Володимир Даценко не використав трибуни зборів, аби прояснити ситуацію в громаді, зняти соціальну напругу, не робить йому честі, як, власне, і депутатам, які теж проігнорували зібрання. «Що мені не подобається в роботі адміністрації ОТГ? Це повна відсутність зворотного зв’язку. Я, скажімо, як батько був шокований, коли було ухвалене рішення про створення Устивицької гімназії, а ми пів року про це не знали. Електронні замки на дверях свідчать про те, що селищна рада відгороджується від громади, — таке враження, що вона живе окремим життям, не враховуючи наших інтересів. Адміністрація ОТГ нагадує мені якийсь окремий організм на тілі нашої громади, я б навіть сказав, злоякісний. У багатьох людей присутній страх, вони бояться висловити свою думку».

Місцевий підприємець Світлана Коляда у свою чергу поскаржилася на очільника територіальної громади: «Ми вирощуємо овочеві культури і, згідно проєкту водозабору, маємо право брати воду з водойми на полив. А оскільки я в опозиції до голови громади й часто виступаю на сесіях проти незаконних та необдуманих рішень, він якось приїхав уночі разом зі зграєю поплічників на наше поле й почав різати шланги, чинити розбійні дії. Ми викликали поліцію, у підсумку було відкрите кримінальне провадження. А потім усе застопорилося, навіть було таке, що його закрили. Ми змушені були звернутися до суду, який скасував постанову про закриття цього провадження».

Насамкінець усі присутні одностайно проголосували спершу за те, щоб визнати діяльність селищного голови незадовільною, а потім і за відкликання його з посади за народною ініціативою. Було зазначено, що недовіра голові селищної ради автоматично переноситься й на депутатів. Також збори затвердили персональний склад ініціативної групи для збирання підписів виборців на підтримку вже згаданої пропозиції. Офіційним представником ініціативної групи обрали Ганну Зірку. 

Голова селищної ради вважає, що збори очолили реваншисти, яких «підігріває» фермерка

Очільник Гоголівської територіальної громади Володимир Даценко переконаний, що збори очолили реваншисти — колишні селищні й сільські голови, які зазнали поразки на виборах. «Це так звані «збиті льотчики», які нині перебувають в опозиції, — зазначає він. — Звісно ж, вони й поводяться як опозиція. До того ж їх «підігріває» фермер Світлана Коляда, якій я «наступив на хвіст». Вона бореться зі мною ще з 2015 року, коли я був Устивицьким сільським головою, із-за земельного інтересу. Останнім приводом для непорозуміння стало те, що підприємниця роками поливає свою городину зі ставка, через що в ньому впав рівень води. І коли через це до мене звертаються місцеві жителі, я ж не можу не реагувати, правильно? Відтак і старосту туди посилав, і сам їздив, навіть якось отримав лопатою по руці від чоловіка фермерки. Щоб припинити забір води, скликав в Устивиці збори. Але Світлана Коляда звезла з усіх сіл громади опозиціонерів, яким байдуже до долі ставка. І вони згадали мені й обпилювання дерев, хоч це рішення затвердив виконком, і все на світі. Почали кричати: «Ганьба!», не давали слова сказати. Опісля фермер пред’явила дозвіл, але в мене є сумніви щодо законності його надання. І я обов’язково знайду час, аби це перевірити. Ті ж самі опозиціонери «засвітилися» й на цих зборах. Скажімо, мій односелець Олександр Коваленко привселюдно заявив про те, що стосовно мене відкрито три кримінальні провадження, тож я готую запити до прокуратури, поліції, після чого подаватиму заяву до суду і проситиму публічного вибачення цієї особи. Бо насправді не знаю про жодне кримінальне провадження».

Житель села Устивиці Олександр Коваленко поскаржився на те, що
землю роздали потрібним людям, — більшості ж членів громади
вона не дісталася.

За словами селищного голови, за рік його правління в молодій громаді зроблено немало, аби тільки не заважали працювати ті, хто звик кричати гучніше за всіх. «Ми одними з перших відкрили поліцейську станцію, створили свій територіальний центр соціального обслуговування, будуємо ЦНАП і, хоч поки не маємо пристосованого приміщення, надаємо послуги населенню. Щодо надання цих послуг навіть входимо до десятка кращих громад. Я вже й забув про те, що встановили банкомат у селищі, відремонтували дорогу, осучаснили приміщення для апарату селищної ради, наразі ремонтуємо власну будівлю для старостату села Устивиця, зробили поточні ремонти шкіл та дитсадків, — перераховує досягнення Володимир Даценко. — Зараз націлені на створення свого Центру ПМСД, тим паче, що маємо прекрасне новозбудоване приміщення. Будівля амбулаторії в Гоголевому дісталася нам в аварійному стані. Цього року знайшли залишки коштів, зробили проєкт і нині доробляємо дах. За співфінансування з місцевого й обласного бюджетів придбали новий шкільний автобус. Слава Богу, цими днями нарешті запустили й рейсовий автобус, який двічі на тиждень курсуватиме між населеними пунктами громади, а також заїжджатиме до Великої Багачки. Так, на жаль, ми програємо інформаційну війну. От закупили 40 ноутбуків і всі до одного передали вчителям. Здавалося б, усі мають бути задоволеними. Аж ні, у «Фейсбуці» читаю: «Відмили гроші», «А де ноутбуки для лікарів?» — і пішло-поїхало. От мені дорікають премією в розмірі 150 відсотків від окладу. А знаєте, яка в мене зарплата? 30 тисяч гривень. Це багато чи мало? Дехто з моїх друзів каже: якби на мене, мовляв, виливали стільки бруду, образ, я б не захотів і тих грошей». 

Зауважую, що отакі народні зібрання зазвичай виникають тоді, коли відсутня комунікація керівництва з громадою. «І що ж ви мені порадите: перед тим, як ухвалити будь-яке рішення, проводити збори й розповідати про свої наміри? — парирує Володимир Даценко. — А для чого ж тоді сесія? Навіщо обирали депутатів, затверджували виконавчий комітет? Знаєте, мені не звикати. Свого часу, пропрацювавши 3,5 року Устивицьким сільським головою, пішов із посади, бо зібралися сто осіб і сказали, що я не такий. І тепер ті ж самі люди не дають працювати. Але нині в моєму підпорядкуванні виконавчий апарат із 76 працівників. Як я можу їх підвести? Тому говорю: цього разу не дочекаєтеся. Боротимуся до останнього».

Ганна ЯРОВА

Фото автора

Інші новини
Плани Офісу Трансформації на 2022 рік