«У тому, що гобелени набувають усе більшої популярності, є й моя немала заслуга»

У четвер, 4 листопада, у великій залі Полтавського художнього музею (Галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка зібрала поціновувачів такого стародавнього художнього промислу, як килимоткацтво на відкриття своєї персональної виставки гобеленів під назвою «Роздуми» вже досить відома майстриня з решетилівським корінням, заслужений майстер народної творчості України, доцент кафедри образотворчого мистецтва Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» Ольга Пілюгіна.

«Княгиня Ольга в мистецтві ткання гобелену»

У 41 авторському гобелені ручної роботи, представленому на виставці, — усе її життя в мистецтві. Ставши знаною мисткинею (мабуть, багатьом добре відомі її гобелени «Коляда», «Гетьманський», «Воля» та ін.), пані Ольга не спочиває на лаврах, ні на мить не зупиняючись у творчому пошуку. Надзвичайно цікавими є її роботи з нової так званої еко-серії, у яких мисткиня використала багато відтінків нефарбованої овечої вовни, подекуди доповнивши їх невеликою кількістю фарбованих, але тьмяних, щоб підкреслити оцю природність фактури. Ця серія, за словами самої авторки, символізує гармонійне співіснування людини і природи. 

Під час відкриття виставки багато хто з присутніх висловив слова захоплення талантом і майстерністю винуватиці зібрання. «Мені не хочеться говорити, що це декоративно-ужиткове чи ще якесь мистецтво. Тому що це просто мистецтво, причому найвищого ґатунку, — зазначила директор художнього музею Ольга Курчакова. — Це просто унікальне явище — як молода художниця володіє ниткою, відчуває фактуру, колір, композицію, пластику. До того ж, коли вона встигла так багато зробити? Оце питання не дає мені спокою»

На фото: Ольга Пілюгіна, за її зізнанням, створює гобелени тому, що не може цього не робити

Голова Полтавської обласної організації Національної спілки художників України Юрій Самойленко назвав авторку персональної виставки «княгинею Ольгою в мистецтві ткання гобелену». А заступник директора Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського Гліб Кудряшов додав: «Ми називаємо Ольгу Пілюгіну українським картографом. Я певен: вона делегована на нашу землю вищими силами, і мені дуже хотілося б жити в такій Україні, яку вона творить на своїх гобеленах».

Пані Ольга виросла у відомій мистецькій родині. Килимарство — це захоплення всього життя і її батька Євгена Пілюгіна. «Я бачу тут не стільки доньку, скільки художницю, за яку мене розпирає гордість, — зізнався він у своєму виступі. — Мабуть, решетилівська земля дала їй сили для створення оцих чудових робіт. Я дуже задоволений сьогоднішнім рівнем майстерності доньки. Хочеться іще раз пробігтися залою й роздивитися всі Ольжині гобелени».

У Решетилівському художньому професійному училищі, де викладали її батьки, Ольга Пілюгіна здобула фах вишивальниці, а в Полтавському технічному університеті з неї виховали скульптора, кераміста, художницю. Євген Іванович повів мене до зимового саду художнього музею, аби показати дві великі скульптури у виконанні доньки.

«У підсумку ж вийшла гобеленниця, — резюмує він. — Ткати її навчила старша сестра Наталка, килимарниця за фахом. Після 10 років викладання в художній школі я порадив Ользі піти на творчі хліби. Так вона почала працювати в моїй майстерні. Згодом нам удвох там стало тісно. І зараз донька вже має власну велику світлу майстерню, де й народжуються ось такі вишукані роботи. Вважаю, її гобелени з натуральної вовни — це взагалі вищий пілотаж».

«За кордоном моїх робіт, може, навіть більше, ніж в Україні»

Фото автора

Нам вдалося поспілкуватися і з самою талановитою мисткинею. За її словами, якщо виміряти всі представлені на виставці роботи, на які витрачено багато років життя, то можна одержати умовний суцільний килим завдовжки 240 метрів і завширшки 1,75 метра. 

— Зазвичай одну роботу — від створення ескізу до завершення гобелену — виконую 4—5 місяців. А от свою найбільш масштабну роботу — килим розміром 2,5х3 метри — виготовляла 3 роки. Багато часу витрачаю на створення малюнка натурального розміру, коли потрібно продумати всі деталі, щоб композиція заграла. Тут, як у живописі, не можна чогось недописати. Потім підбираю нитки, фарбую їх, а далі настає сам процес ткання. Оскільки виконую роботу досить довго, потрібно запастися терпінням, аби не кинути її на півдорозі. І коли вже вона експонується, для мене це велика радість. Гобелени, які ви бачите, — це мій погляд на світ. Я створюю їх тому, що не можу цього не робити, — розповіла Ольга Пілюгіна. 

— Які Ваші найулюбленіші образи з тих, до яких вдаєтеся у своїй творчості? 

— Це, звісно ж, дерево життя — споконвічний символ нашого народу. Дуже люблю зображувати птаха — образ людської душі, яка прагне до світла, Бога, самовдосконалення. Також часто відтворюю образ зерна як зародження ідей, думок, чогось нового, що, потрапляючи у сприятливий грунт, проростає й дає гарні плоди. 

— Іноді Ви використовуєте у своїх роботах 300 відтінків кольорів — це важко собі навіть уявити. 

— Може, навіть більше. Бо мені подобається створювати переливи, ефект об’ємності. Водночас, як бачите, маю гобелени, у яких обмежена гама кольорів — щонайбільше 10—15. Бо в такому разі ставлю за мету використати якомога більше відтінків нефарбованої вовни, підкреслити натуральність виробу. А загалом я люблю експериментувати, створюючи різні кольорові гармонії. 

Фото автора

— Ваш гобелен «Воля» увійшов до сотні робіт, відібраних до експозиції відомого міжнародного триєнале художнього текстилю «Від Лозанни до Пекіна». 

— На цій виставці в Китаї були представлені роботи художників з усього світу, виконані в різних техніках. Та з України туди відібрали твори лише двох митців. А загалом я беру участь у закордонних виставках не так часто, як хотілося б. Тому що такі досить об’ємні роботи, самі розумієте, дуже важко перевозити. Тож найчастіше представляю свої гобелени на виставках, які організовують у різних країнах посольства України. За їхньої підтримки це зробити значно простіше. У тому, що гобелени набувають усе більшої популярності, думаю, є й моя немала заслуга. Бо я постійно популяризую цей художній промисел, намагаюся влаштовувати експозиції в найбільших залах, щоб це мистецтво жило й було модним у сучасному непростому світі. 

— Ваш батько Євген Іванович говорив мені, що Ви маєте більше замовників серед українців за кордоном. 

— Це не означає, що нашим співвітчизникам в Україні не подобаються гобелени. Просто через низьку купівельну спроможність вони часто не мають змоги їх придбати. А в зарубіжжі люди готові вкладати гроші у високохудожні речі, там справжні витвори мистецтва дуже цінуються. Тож за кордоном моїх робіт, може, навіть більше, ніж в Україні. 

— Такі рукотворні вироби просто не можуть бути дешевими? 

— Якщо ось така стовідсотково натуральна річ виконується кілька місяців або років і якщо цією технікою володіє дуже обмежена кількість майстрів, то як гадаєте, може вона бути дешевою?

Ганна ЯРОВА

Інші новини
У Полтаві встановлять туристичні вказівники