“ВЕТЕРАНИ: РОЗВІНЧУЄМО МІФИ”: ЯК ВІЙНА МОЖЕ НЕГАТИВНО ВПЛИНУТИ НА ПСИХОЕМОЦІЙНИЙ СТАН І ЩО З ЦИМ РОБИТИ 

Регулярні походи до психолога – цілком нормальна річ у європейських країнах

Повітряні тривоги, вибухи, переживання за рідних. Уже майже рік наша держава живе в умовах повномасштабного вторгнення. І стрес, який переживають українці, значною мірою здатний негативно вплинути на психоемоційний стан. За даними міністра охорони здоров’я Віктора Ляшка, 14 мільйонів людей в Україні через війну потребуватимуть психологічної допомоги. Насамперед йдеться про військовослужбовців, бо у стресових умовах вони цілодобово.

Незламні українці боронять свої землі в умовах постійного стресу і тиску з боку ворога, та не мають ані найменшого наміру здаватися. Але психологічний ресурс не безмежний. Однак фрази “звертатися до психолога не на часі” або ж “із психологічними проблемами впораюсь сам” – помилкові. Із Майдану під час Революції Гідності чоловік Ірини вирушив на фронт. Це був початок російсько-української війни: військовий пережив чимало гарячих боїв, втрачав побратимів і сам зазнав поранення. Після цього комісувався і вже перебував удома.

“Ну, звичайно, це не може залишитись непоміченим. Він постійно повертався в ці спогади, замикався в собі, не був включений в родину, якісь там побутові наші справи”, – каже дружина військовослужбовця Ірина Лепеха.

Утім, як розповідає дружина, по психологічну допомогу чоловік звертатися не поспішав. Думав, що впорається самотужки, але з часом почав замикатися у собі. Це вплинуло на сімейні стосунки, пригадує жінка: побутові суперечки переростали у великі конфлікти. Після одного з них чоловік вирішив піти до психотерапевта. Звернутися до фахівця згодом вирішила і дружина.

“Він взяв себе в руки і дуже тяжко працював. Я по собі знаю, що це складна робота – сім із собою, але це дало такі результати, що для мене це неймовірно, насправді. Він став зовсім по-іншому поводитися, і в побуті. Він приділяв увагу дитині. З плином часу я все-таки прийняла рішення спробувати ще раз. Ми повернулися додому”, – додала Ірина Лепеха.

Попри кризу, що була два роки тому, нині сімейні стосунки вдалося зберегти, з усмішкою розповідає Ірина. І в цьому велика заслуга психотерапевтів, які допомогли розібратися з деструктивними моментами. Як це, коли емоції беруть гору, а дати їм раду складно, пригадує і військовослужбовець Максим. На фронті у 2018 році він підірвався на протипіхотній міні і втратив ногу.

“Почало вилізати те, що пережив. Ми між собою це називаємо “коли починає накривати”, і дійшло до періоду, коли починало накривати, але сам з цим ти вже не справляєшся. Найважче, насправді, у більшості цих проблем зрозуміти, що з тобою, зрозуміти причини та що з цим робити. Без кваліфікованої допомоги, повірте, це дуже важко”, – запевняє військовослужбовець ЗСУ Максим Єрмохін.

Пропрацювати все, що вибивало з колії, Максу також допоміг психотерапевт. Із легкістю довірився фахівцю, бо той теж ветеран. Хлопець розповідає: після його відвідин почав почуватися краще, адже дізнався способи, як приборкати власні емоції.

“Коли я вже працював з психотерапевтом, я зрозумів, наскільки це важливо, наскільки це полегшує життя, і, по-третє, це дуже економить морально-психологічний ресурс, який ти витрачаєш на боротьбу зі своїм станом, реакціями і так далі”, – додав Максим Єрмохін.

Проаналізувати психологічний стан, виявити проблему і розтлумачити, що відбувається із психікою, здатен лише спеціаліст, який має відповідну освіту.

“Ми не можемо в собі цього побачити. Ми не можемо певні речі проаналізувати, пропрацювати. Інколи, коли ми говоримо про якісь розлади, то ми не знаємо, як це працює. Це, власне, як ми самі собі не можемо зробити операцію, ми можемо бути найкращими у світі хірургами, але ми самі провести операцію не можемо”, – пояснила психологиня Тетяна Руденко.

Регулярні походи до психолога – цілком нормальна річ у європейських країнах. Бо фізичне здоров’я таке ж важливе, як і ментальне. Українці ж до цієї практики ще звикають, чимало стереотипів про психологію та психотерапію залишилися в українському суспільстві від радянського союзу.

“Ми маємо наслідки досі такого, радянського впливу на наше розуміння взагалі турботи про психічне здоров’я. Тому що, в принципі, все, що стосувалося психічного здоров’я, в тому числі психіатрія вважалася каральним органом. Ніхто не пояснював, що це наука, не проводились нормальні дослідження. Якщо щось і проводилося, то в інтересах радянського союзу”, – наголосила Тетяна Руденко.

Будь-яка стресова ситуація впливає на психоемоційний стан, може накопичуватися і згодом потягнути за собою більшу проблему. Єдиного рецепту чи формули для всіх не існує, бо психологічний стан, як і пережитий досвід у кожної людини – унікальний. Опора і першочергова підтримка бійця – родина, близькі та побратими. А вже потім за необхідності психолог. З огляду на велику кількість військових на фронті, Україні знадобиться багато спеціалістів, здатних працювати з бойовими травмами. Це має забезпечити держава, велику частину роботи взяла на себе громадськість.

“Громадський сектор працює  – створює проєкти. Зараз дуже велика кількість проєктів, спрямованих на підтримку психічного здоров’я, на психоіндукцію, на індивідуальну роботу, на групову роботу. І так ми зараз з сім’ями працюємо, готуючи сім’ї. З тими, хто вже повертається і готуємося до того, щоби працювати більше. Ми всі розуміємо, що найближчі 5 років в нас буде дуже-дуже-дуже багато роботи. Не тому, що всі повернуться і всім треба буде психологічна допомога, а тому, що в нас велика кількість людей зараз воює”, – підсумувала Тетяна Руденко.

Фахівчиня радить стежити за самопочуттям і якщо уже тривалий час турбують, зокрема, тривожність, розлади сну чи харчування, не варто тягнути з походом до психолога.