ЯК МИ З Г.СУПРУНОМ «ОБЩАЛИСЯ»…

Нинішній голова Новосанжарської селищної ради Геннадій Супрун уже багато років у місцевій політиці. І я його давненько знаю. Враження, яке склалося на початку, – рядовий партфункціонер ВО «Батьківщина», зірок з неба не хапає, справно виконує, що скажуть по партійній лінії з Києва та Полтави.

Минав час. І люди, яких я давно знаю й довіряю їм, розповідали вже не зовсім приємні, м‘яко кажучи, речі про «заматєрєлого» Г.Супруна. Людинадуже добре зрозуміла солодкий смак влади й прагнула її за будь-яку ціну. Недарма в Україні здавна існує сучасне прислів‘я: «Найкращий бізнес – влада».І на жаль, часточим вище партчиновникпіднімається кар‘єрними сходами, тим більше він  «скурвлюється»…

Це досить поширена схема, коли місцеві партійні бонзи під час виборчої кампанії чітко прораховують, скільки і яких депутатів їм потрібно в раді, щоб мати свою стійку більшість у разі обрання очільником органу місцевого самоврядування. Депутати-бюджетники в силу безпосередньої підпорядкованості вимушені бути лояльними: спрацьовує інстинкт самозбереження. Чиїхось родичів можна влаштувати в раду чи комунальні підприємства й ті теж не писнуть проти. На одного діє погроза, на когось шантаж, продажного підкупиш, комусь пообіцяєш золоті гори у вигляді земельки чи вигідних підрядів… Ну а надто самостійних і незговірливих, хто наважиться відкрито піти в опозицію, критикуватиме та не підтримуватиме рішення керівництва, тих ламають через коліно вже після отримання мандату.

У розмові зі мною, як журналісткою, Г.Супрунпідвищував тонбез натяку на хоча б позірну інтелігентність чи елементарну вихованість.Замість нормальної відповіді постійно вигукував: «Надавайте запити!» На жаль, хоч Супрун і давно в політиці, але не засвоїв простого, ніби дошка, правила: тільки ідіот, котрий не «дружить» із здоровим глуздом, скандалить і ображає журналістів…

* * *

Ну якщо хочете запитів, будь ласка, їх вам, як кажуть одесити! Хоча розуміла, що коли звичайна людська розмова не складається, то у відповідях й поготів буде мало по суті запитів.

Зокрема, я спрямувала Г.Супруну листа, у якому запитала, на яку суму особисто він допоміг ЗСУ з початку війни?

І як ви думаєте, яку відповідь я отримала від Г.Супруна?Жодного слова по суті мого запиту. Натомість відчитав мене по повній програмі, сиплючи статтями й пунктами, бо (цитата): «Звернення, адресоване Новосанжарському селищному голові не може розглядатися органом місцевого самоврядування, так як питання, підняті в ньому, стосуються фізичної особи, а не посадової особи місцевого самоврядування». Однак я ж чорним по білому й писала: на яку суму ви особисто допомогли ЗСУ?

Я поцікавиласяу двох найвідоміших волонтерок Нових Санжар – Вікторії Делії та Наталії Кольби, – чи надавав якусь особисту волонтерську допомогу Геннадій Супрун. Депутатка селищної радиВікторія Деліявідповіла, що про це їй нічого не відомо. А Наталія Кольбасказала: «Кілька разів торік, коли відправляли машини на схід, Геннадій Іванович відривав від серця по 500 гривень. Хоч міг би й більше! Прості люди, підприємці й то більше виділяли. Кілька разів Г.Супрун надавав дозвіл на проведення ярмарків у селищному парку, але він був такий занедбаний, що самим напередодні заходів доводилося й траву косити, й сміття визбирувати».

До слова, і Вікторія Делія, і Наталка Кольбаз самого початку повномасштабної російської агресії збирали (й збирають) сотні тисяч гривень, щоб закуповувати й відправляти на передову необхідне військове обладнання, машини.Але керівник селищної ради до цього часу навіть подякою не нагородив сумлінних жінок-патріоток.

Узагалі, я вже нічому не здивуюся, бо дуже багато «нового й цікавого» дізналася про непересічну персону Г.Супрунапід час проведення журналістського розслідування. Чи є у нього бодай просте людське співчуття до наших захисників, скалічених у жорстоких боях? Гадаю, що ні.

І підстави так вважати мені дає випадок, що трапивсянапередодні Новогороку. З полону повернувся 30-річний Влад Чухліб з села Пологи. Без однієї руки. Він звернувся до депутата Віталія Свистуназа матеріальною допомогою на лікування в розмірі 1000 гривень.Але Супрун як розпорядник коштів відмовив у виділенні цієї нещасної тисячіВ.Чухлібу за клопотанням депутата.Хіба це не цинічне знущаннянад військовим інвалідом? І тільки коли й інші депутати почали соромити Супруна, той дозволив таки фінвідділу в останні дні грудня 2022 року оформити матеріальну допомогу герою.Думаєте, може, з селищної ради запропонували інваліду написати заяву хоч на 2 гектари землі? Де там!

До речі, такого,як в проєктах рішень сесій Новосанжарської селищної ради, я ніде й ніколи не бачила.Приміром, на кожній сесії є десятки рішень про надання дозволу на розробленняпроєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром (вказано площу, населений пункт), але прізвищ щасливчиків не вказано!!!Люди розповідали мені, що син одного старости незаконно оре й засіває десятки гектарів, але Супрун того не бачить. Про десятки гектарів іншої самозахопленоїріллі торік повідомив у селищну раду й у правоохоронні органи депутат В.Свистун – з прізвищами й площами.Утім, кримінальні провадження, відкриті проти порушників після скарг Свистуна до суду, правохоронці закрили. А проти Свистуна – відкрили…Щоб «не умнічав»?

 * * *

І це, як мовиться, тільки штрихи до замальовкипро загальну ситуацію в раді при правлінні Супруна. Дехто з депутатіврозповідав, що Супрун ігнорує депутатів, не відповідає на їхні дзвінки, ображає,на сесіях позбавляє права задавати запитання. Люди кажуть, що місяцями не можуть потрапити до нього наприйом, він тікає від них по поверхах адмінбудівлі, а вони за ним ганяються, як за пацаном (я уявила цю картину!)

Не всі депутати хочуть освячувати своєю присутністю й підняттям рук те, що вирішили  інші. Деякі складають повноваження. Бо все вирішує голова, котрий, мабуть, уявив себе місцевим князьком.

Автобуси не ходять у віддалені села й селяни змушені наймати легковика, щоб вскладчину за 600 гривень добратися до районної лікарні. Хоча договори з перевізниками селищна рада уклала, але Супруну байдуже, що на папері зовсім не так, як в реальності. Людям, які ще тримають корівчину, щоб вижити (не всі ж заробляють більше, ніж півмільйона гривень на рік, як Супрун!), немає де випасати худобу, бо пасовища й сіножаті роздаються реактивними темпами. Інсулін для діабетиків чомусь з‘явився у лікарні тільки після критичної статті кобеляцького журналіста Павла Гунжеля. Рішення про надання матеріальної допомоги в розмірі 5000 грн. жителям Новосанжарщини, котрі захищають Батьківщину на фронті, а також пораненим, прийняли тільки на останній березневій сесії. Агентство місцевих доріг Полтавської області (АМД) повідомляє, що у 2022 році дорога Нові Санжари – Нехвороща не ремонтувалася.І невідомо, чи ремонтуватиметься цьогоріч, а вона в плачевному стані. Хоча на замовлення АМД виготовлена кошторисна документація на поточний середній ремонт цієї дороги, Новосанжарська селищна рада станом на 22 лютого ц.р. на відміну від Нехворощанської та Драбинівської,не підтвердила гарантійним листом співфінансування за формулою 50/50.Отак Геннадій Іванович і «хазяйнує»…

* * *

Однак не все так безнадійно. Є й хороші новини…

Колись Андрій Рекатеж був новосанжарськимселишним головою (потім його обрали народним депутатом). Зробив містечко, мов лялечку, пів-України приїздило милуватися й переймати досвід. А якими тепер стали Нові Санжари? Захиріли, занепали. Сумно й прикро! Андрію Олександровичу боляче те все бачити щодень, бо він тут живе.

Я вважаю, що жителі Новосанжарської громади заслуговують, аби мати кращого керівника, ніж Супрун.

АндрійРека каже, що погодиться балотуватися на наступних виборах на посадуновосанжарського селищного голови.

Може, знайдуться й інші гідні кандидати.

Людмила Стельмах (Кучеренко), президент правозахисної ГО «Полтавський медіаклуб»