ЗУСТРІЧ ІЗ ТЕТЯНОЮ ВИСОЦЬКОЮ: інтерв’ю-післясмак. Частина 1

У своєму житті ми постійно з кимось зустрічаємося.

Ми зустрічаємо рідних, друзів, знайомих і просто перехожих. Напевно, зустрічі рідних – найтепліші, зустрічі закоханих – найсолодші, зустрічі колег – найрівніші, зустрічі друзів – найвеселіші, зустрічі ворогів – найогидніші.

Зустрічі є випадковими, непередбачуваними і запланованими, вони є радісними і печальними, вони бувають довгоочікуваними, до яких ти рахуєш хвилини, а бувають раптовими, як травнева злива.

Бувають неприємні, але які неможливо відкласти, відтермінувати, або відмінити. Вони тебе розчавлюють і гнітять, сіють паніку, безнадію і страх.

Бувають зустрічі нейтральні – ти їх ніколи не згадаєш, не придаси значення, вони пройдуть повз твоєї уваги.

Бувають зустрічі, які тебе окрилюють і надихають, які ти згадаєш у години печалі і смутку. Згадаєш – і поринеш у інший світ, посміхнешся і будеш ладен звернути гори. Мабуть, саме такі зустрічі – найприємніші.

Та якою б не була зустріч, напевно, вірно сказано, що «випадковостей не буває».

Зустрічі можуть змінювати твій світогляд і, як би то не здавалося пафосним, змінюють твій характер і долю. Дають тобі силу, наснагу і волю до життя, дають умиротворіння, спонукають творити добро і змінювати світ на краще. Якісь зустрічі дають тобі відповіді на питання, які ти довго шукав. Якісь зустрічі допомагають зрозуміти і пізнати себе.

Якісь зустрічі ми ретельно плануємо до дрібниць, для якихось складаємо сценарій, а інші – самі малюють сценарій.

Саме про таку знакову зустріч, де було багато відвертостей, роздумів і дієвих порад, якраз і піде мова.

Кінець навчального року ознаменувався для юних журналістів Полтавщини, Миколаєва, Вінниці, Києва надзвичайно приємною подією.

16 червня 2022 року в рамках проєкту «Діалог з юними» відбулася унікальна онлайн-конференція з однією з найвідоміших журналісток України, ведучою «Вікна-новини» та телепроєкту «Таємниці ДНК» на СТБ, «Всеукраїнського марафону єднання» Тетяною ВИСОЦЬКОЮ.

Цей день був важливим і для України, оскільки в Київ завітали європейські лідери: президент Франції Емануель Макрон та канцлер ФРН Олаф Шольц, прем’єр Італії Маріо Драгі, президент Румунії Клаус Йоханніс. Попри перекриті дороги в місті, затори, свій щільний графік, Тетяна все ж знайшла можливість долучитися до зустрічі з дітьми, бо відповідальність – це, мабуть, головна її риса характеру.

В очікування зіркової гості, діти помітно нервували, адже не кожен день маєш змогу поспілкуватися з такою відомою особою. Та щира посмішка Тетяни на початку зустрічі, знесла будь-які кордони між учасниками діалогу. Її доброзичливість, щирість і відкритість підкорили юні серця.

То ж яка ж Вона – ТЕТЯНА ВИСОЦЬКА? Ось такий її портрет, складений за результатами бліц-опитування:

  • любить вірші більше за прозу;
  • інтроверт, а не екстраверт;
  • надає перевагу прямим ефірам над записами в студії;
  • телебачення перед усім – перед радіо та інтернет;
  • паперова книга приємніша, ніж електронна;
  • записи ведуться вже в телефоні, а не в блокноті;
  • відпочинок із книгою, а не спорт;
  • таки кіно, а не театр;
  • стаття, а не репортаж;
  • сова, а не жайворонок;
  • спілкування вживу, а не по телефону;
  • слухати, а не говорити;
  • за можливості мандрувати в часі – це було б 19 століття;
  • уявна суперсила – проходити крізь стіни.

Після такого коротенького знайомства, посипалися серйозні запитання. Даючи на них відповіді, Тетяна давала багато порад, рекомендацій, настанов. На власному прикладі розповідала, як із юної ведучої молодіжно-музичної програми та ведучої новин на одному з регіональних каналів стати топ-журналісткою України і були на таких каналах і телешоу, які дивляться мільйони.

Які ж питання найбільш цікавили початківців і які відповіді звучали?

  • Вести ефір чи брати інтерв’ю, – що важливіше для Вас?

«Так склалося, що в своєму житті мені доводиться робити й поєднувати ці дві речі. «Таємниці ДНК» – це інтерв’ю і цікаве спілкування з людьми. При цьому, прямі ефіри новин для мене – це те дорогоцінне, що зробило мене, сформувало і становило.

Це як доповнення, як Інь і Янь. Я не можу вибрати і надати перевагу чомусь одному.

Записні програми – це зовсім інша організація процесу, де часто є зупинки, перезйомки, часто постановка, тощо. А от прямий ефір – це безцінна річ. Це – драйв і відповідальність. Хоч і важко, і дуже нервово.

Прямий ефір часто приводить до професійного вигорання, оскільки багато з себе видаєш, і через це проходять багато журналістів. Джерело висихає, а потім наповнюється… якоюсь зустріччю, книгою, новою мотивацією. Самонаповнюється джерело і ззовні наповнюється.

Робота з людьми – для мене складніше – це комунікативні навички, треба налаштуватися на хвилю людини. Але бувають разючі зустрічі, які не можна недооцінювати. Це дуже важливо також».

  • Що ще важливо у журналістиці?

«Журналістика – важлива і серйозна річ. Але робота зі словом для мене, напевно, найголовніше. Я люблю букви, люблю ними гратися, переставляти слова, удосконалювати речення. В цьому є і редакторство з філологією. Я просто люблю цей інструментарій, яким якраз і послуговуються журналісти.

Журналістика – це дуже драйвова, крута робота. Якщо зацікавила Вас – то недарма Ви відчуваєте цей поклик…

Проте, треба знати, що можуть бути і кризи, і відчуття втоми, які з часом обов’язково проходять. Ніхто не знає і не може передбачити , що в нас попереду, як будуть розвиватися події, як ти будеш відчувати себе в професії.

Але твоя діяльність дарує відчуття причетності, важливості для суспільства, ти відчуваєш, що робиш важливу справу, особливо, коли це наочно і ти реально комусь допоміг, змінив ситуацію, підтримав людину – безліч різних результатів журналістського впливу – це дійсно важливо.

У медиків, вчителів і журналістів – радість і гордість від того, коли ти бачиш результат своєї роботи» (продовження – далі, ред.).

Ростислав Протас, зразковий художній колектив «Юний журналіст» Полтавського ОЦЕВУМу